Вони стояли на сторожі волі сторінка 14

   Серед народу ще й по сьогодні побутує така думка, що на наших теренах були сотні лише рейдуючих куренів, або окремо рейдуючі сотні на Закерзоння чи з Закерзоння. Проте в 1944 - 1945 роках були на наших теренах також сотні постійно діючі, які не рейдували. Сотня "Біля" була сформована з повстанців навколишніх сіл Ст. Самбора і постійно діяла на тих теренах. Сам сотенній "Біль", прізвище Демкович, походив родом із Ст. Самбора. Така ж сотня діяла коло Устрік, в селах Бандрів, Стебник, Тиха та інших. Подібна сотня була і в Стрілках. Отримувати такі сотні інтендантськи було дуже важко і населення час від часу відказувало, що не можуть постачати стільки худоби, свиней, зерна, муки і т.д. По-друге, сотні не рейдували, а постої сексоти викривали і часто доводилося вести бої. Був ряд інших причин і Штаб УПА наказав розпустити сотні і на місцевостях мати лише кущі. Бо утримувати боївки конспіративно і їх прохарчувати було дуже легше. Була також розформована і сотня "Біля" в 1945 році. Він розпустив три чоти, а одну залишив і вона діяла як підвідділ.
   Але в акції проти большевицьких шміраків 13 травня основною військовою силою УПА була сотня "Біля". Її активно підтримував кущ Івана Гаврилика "Лемко" з 1916 року народження, родом із села Стрільбичі. Він загинув із охоронцями, оточений енкаведистами, за доносом сексотів у селі Торчиновичі 20 вересня 1947 року. Сотенний наказав вночі з 12 на 13 травня сотні і кущу "Лемка" підійти на місцевість між селами Біличі і Стрільбичі. Із кущовим і старшинами порадилися, де зробити засідку. Всі прийшли до висновку, що найкраще на терені між обома селами, чим можна запобігти жертв цивільного населення.
   Рано-раненько все населення Білич було попереджене підпільниками, що на село наїжджає велика сила большевиків і в селі можуть бути бої. Треба, щоб все населеннч село залишило, що люди з охотою зробили. Сотенний три чоти і кущ "Лемка" розставив вздовж дороги, а одну чоту вивів за ріку під ліс, як запасну силу. Дано було наказ всім добре замаскуватися на терені і чекати тихо і спокійно, аж поки большевики не будуть вертатися з Білич. Також було наказано дуже обережно стріляти, щоб не вбити фірманів і коней. Все ж чисто все не вдалося зробити і фірман Кіт із селаТершова і двоє коней було вбито.
   Ще зовсім рано в село почали в'їжджати большевики. Село наче вимерло, лише пси рвалися на ланцах, люто гавкали на непрошених. В селі залишилися хіба що дуже старі та хворі люди, а "актів" почав злазити з фір і насторожено вдивлятися обабіч дороги. Під'їхали до сільради, де був тільки посильний по селу, якого післали за головою і секретарем. В скорому часі появився секретар Лупань. А вже до того часу кілька шміраків підходило до хат, верещали до псів і намагалися відкрити двері хат, які не піддавалися.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20