Вони стояли на сторожі волі сторінка 15

Саме це і побачив Лупань, коли наблизився до будинку сільради. Хитро почав їх заспокоювати і закликати до будинку. Коли більшість зайшла до будинку, секретар райкому партії Нудьга запитав Лупаня, чому хати закриті і не видно людей. Той йому пояснив, що люди якось наперед дізналися, що вони приїдуть за позикою, і всі повтікали в ліс. Начальник НКВД з люттю почав кричати, як люди могли дізнатися про це, коли нарада в районі була секретною. І тут Нудьга сказав, що то його проблема дізнатися, як люди про це дізналися. А Лупань почав їх просити не розбивати хати, бо село перетвориться як у вулик і він з головою не зможе в ньому працювати. Трохи їх заспокоївши, побіг у село і приніс велику бутилю самогони та трохи закуски. І так всі разом, хто сидячи, а хто стоячи, продовжували отмечать день побєди. Їх далі мучив той факт, що люди дізналися про їх приїзд наперед і повтікали, а вони ще й спеціально вибрали неділю, щоб більше людей було в селі. То була Провідна неділя. Дехто із них все-таки пішов по селі збирати позику, але із старими та немічними не могли дати собі ради. Декого приводили аж до сільради, де кидалися на них, як маса ворон на свіжу кістку, загрожуючи, стукаючи по столі кулаками. Але нічого путнього в них не виходило і почали помало збиратися додому. З собою вони привезли чотири чи п'ять "активісток", щоб мати душевну розраду. Вже після обіду фіра за фірою почали виїжджати із села, проклинаючи все, на чому світ стоїть.
   Всі повстанці чекали саме цього моменту, коли зможуть відвести душу. Коли перша фіра наблизилася до Стрільбич, а остання ще не виїхала з Білич, по домовленості повстанці майже одночасно відкрили по них вогонь. Деякі большевики із перших пострілів попадали мертві, а інші позалягали, де хто міг і почали відстрілюватися. Одна большевичка-активістка, ранена, вхопилася за передню телігу воза, бо коні його розірвали, і так спаслася. А ті, що сиділи на останній фірі і не виїхали з села, як щурі, поховалися в різні нори і там просиділи до ночі, що також зберегло їм життя, а їх було шестеро. Також залишився в бою живий енкаведист Кракало та службовець райвиконкому Овчарук, який до самої старості міг довго розповідати про ту подію.
   В місцевості між селами Біличі і Стрільбичі, яку люди називають "Свинчір", було вбито 26 большевиків-активістів. 10 енкаведистів, 2 прокурори, секретар райкому, інспектори райкому, кілька старших званнями міліціонерів і навіть одна жінка. Із повстанців був ранений стрілець "Нечай" із села Стрільбичі. В ході акції було взято в большевиків 3 кулемети, 10 автоматів ППШ, 12 пістолетів, багато гранат та патронів. Вся операція тривала досить довго, більше двох годин. Це було зв'язано з тим, що повстанцям перешкоджали фірмани і коні. Після бою повстанці перевірили всіх вбитих, а по рядах передали, що рухаються автомобілі з військом і тоді сотенний дав наказ відходити в ліс.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20