Вони стояли на сторожі волі сторінка 16

   Більшість людей на Старосамбірщині були переконані, що ця акція була проведена повстанцями, щоб знищити большевицьких активістів. А безпосередні учасники цієї акцію спростовують цю думку, доказуючи, що це була акція-помста за двох друзів-повстанців, які були вбиті у засідці енкаведистами 9 травня 1945 року коло Старого Самбора. Що сотенний і вся сотня присягнули відімстити за смерть друзів. Це були Михайло Сивенький "Сивий" та Михайло Павлишин родом із села Мшана Городоцького району. І така нагода помсти, як бачимо, трапилась рівно через чотири доби. Невинна кров друзів була відомщена сторицею.
   Доля людська є дуже химерна і вередлива, та ще й в найменшій мірі непередбачувана людиною. Пан Володимир Морохівський родом із села Стрільбичі був стрільцем в сотні "Біля" і брав участь в одній із чот в описаній акції. В скорому часі після цієї акції його чота була розпущена, а їм було запропоновано по можливості легалізуватися. Після легалізації добре знайомий йому чоловік виявився сексотом і допоміг енкаведистам його заарештувати в хаті на ліжку. Коли він сидів у сибірських таборах, там випадково почув серед в'язнів дуже знайоме йому прізвище Зуєв і також впізнаав знайомий йому голос і обличчя. Зуєв у Старому Самборі був начальником оперативної групи НКВД по боротьбі з бандитизмом і відзначався особливою жорстокістю. У виїзді партактиву до Білич участі не брав. Брав участь його дорослий син, який був вбитий повстанцями. Після смерті сина він зовсім осатанів і за найменші провини стріляв всіх, які хоч в найменшій мірі були зв'язані з ОУН-УПА. Також дуже жорстоко поводився із в'язнями. Він був винен у багатьох жертвах українців, які практично не мали безпосереднього відношення до підпілля чи УПА. Саме такі люди багаторазово зверталися до Московської Верховної Ради із просьбами допомогти їм. Верховна Рада прислала якусь комісію, яка виявила кричущі порушення навіть большевицького "права". Йому зняли погони офіцера, звільнили з роботи і віддали під суд. Суд засудив його на 10 років сибірських таборів. Дуже рідкісний випадок у практиці большевицького судочинства. То ж усвідоммо собі, скільки безневинних жертв мусів мати на своїй совісті цей большевицький кат. Він там довго не був в'язнем. Його реабілітували, але додому не відпустили, ще довго в таборах виконував роботу в допоміжних військах по охороні таборів. То ж той потенційний вбивця неодноразово вступав в розмову із політв'язнями, де всяко намагався очернити наших підпільників і повстанців.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20