Молодість, віддана служінню України (спогади підпільниці ОУН з 1941 року) сторінка 2

   В школі проводилася велика полонізація. Всі предмети викладалися польською мовою. Тільки дві години на тиждень було української мови та дві години на тиждень - релігії. Особливо великий вплив на нас мали виклади отця-катехита, що вчив Біблії Старого і Нового Завітів, історію церкви. Діти до душі сприймали прекрасні повчальні історії Вічної Книги добра, самі ставали добрішими і вчилися відрізняти добро від зла.
   В національному і політичному відношенні діти розуміли, хто вони, молодь тягнуло до знань, до Просвіти. Для нас, молодого покоління, особливо збагачувало душі товариство "Сокіл". Чи не найглибший слід у нашому ідейному вихованні відіграли книжки. Пригадую, як до нашої хати сходилися старі сусіди і діти слухати, як батько вголос читав "Історію України", історичні романи, повісті, газети. З цього часу читання літератури було як заспокоєння спраги. Ті засіви вже в той час ніщо не могло заглушити в нашому розумі і серцях. Товариші були різні, залежно від того, хто як був вихований, але, розмовляючи між собою і ділячись всім кращим, що було в нас, ми помагали один одному іти разом до одної мети.
   30 червня 1941 року після проголошення Самостійної України почалися арешти, тюрми, розстріл тих, хто належав до ОУН. Решта молоді масово йшла у підпілля. І коли мені Босак Іван, псевдо "Орест", мешканець села Буньковичі, запропонував працювати для України, я з великою радістю погодилася. На очах нашої юності проходили жорстокі дії загарбників всіх мастей, і всі вони безкарно розправлялися з нами. І повинен був бути якийсь край цьому.
   В цей час я мала 16-й рік, і дали мені псевдо "Ялинка". В організацію ще входили Крук Марійка ("Рожа"), Федорович Ольга ("Калина"), Форналь Михайлина, Горбова Марія, Боднар Галина, Чуквінська Володимира.
   Вся історія України для тогочасної молоді сприймалася як суцільна боротьба, самовідречення і самопожертвування ради великої мети - вибороти Соборну Самостійну Українську Державу. Ще в дитинстві я постійно думала, чому я не народилася в той час, коли йшли такі визвольні змагання, в яких я брала б участь і змогла б віддати всі свої сили для визволення України. І коли такий час наступив, я була дуже щаслива, і всю себе віддала революційній хвилі. Повсякчасна глибока конспірація, дисципліна і точність виконання покладених на мене обов'язків робили мене щасливою і ніби зібраною в кулак. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10