Збережена вірність нації (спогади політв’язня Івана Сича) сторінка 3

Цей угрофін з доброю частиною татарської крові вже встиг "прославити" себе жорстокостями в 1941 році. Їх морди на наших людей по всіх містах і селах Галичини ще довго наводили жах. З якоюсь сатанинською жорстокістю і послідовністю знищували наших патріотів за найменший спротив собі. В той самий час, коли Саліна була залита кров'ю, а соляні шахти засипані трупами галицьких селян та інтелігенції, в нашому селі вони взяли двох селян-патріотів, буквально не маючи на це ніяких причин, привівши до Добромиля, там їх з тупою люттю помордували. Це були Антох Микола і Сич Василь, рідний брат мого батька. Після втечі із наших країв москалів жінка і брати перш пішли до Добромиля, щоб забрати трупи, то тіла їх впізнати не змогли, хіба що одяг. Так були знівечені обличчя і все тіло. Повинимані очі, відрізані вуха і язик. Ось ціна того "визволення". Таки їх поховали в Коневі, висипавши їм високу могилу. Після цієї большевицької акції люди села ще довго були якось ніби спаралізовані страхом, бо кожний із цих селян залишив по шестеро дітей. З повторним приходом більшовиків страх в людей знову відродився, поновився терор.
   Батька взяли на фронт, а ми, діти, з мамою залишилися господарювати. В селі почався новий спротив окупанту, але тепер вже більш зорганізований. На наших теренах діяла добре організована і сильно конспірована сітка ОУН, яка почала ще діяти за німецької окупації. Молодь йшла в підпілля, а ті, що були на нелегальному становищі, йшли в ліс і створювали боївки кущових відділів оборони. Йшла заготівля зброї, створювалися схрони із зброєю, які вміло законспіровували і мінували. В лісах і в селі будували схрони, або їх називали криївки. Така криївка була побудована в нашій стодолі, звичайно скривалися в ній люди приблизно один рік. Якийсь провокатор видав нашу криївку у вересні 1945 року. Маму заарештували, а я з-під самих рук енкаведистів утік. Після арешту мами я змушений був перейти на нелегальний стан, а вдома троє дітей і господарство, батько ще в армії. Мені доводилося господарювати і скриватися. Наприклад: робимо в полі, в селі появилися облавники-москалі, я все лишаю і втікаю. Після облави знову повертаюся в село. Того ж 1945 року в листопаді повертається тато з війни і почав старатися, щоб випустили маму з тюрми, але все було марно. Мама була вже засуджена на 10 років тюрми і 5 років висилки. Одного таки тато добився: щоб мене не стали переслідувати. Тато взяв мене під свою відповідальність. Вдома я був ще два роки, і усіх два роки я провів недармо, особливо старався помститися за маму, яка збагачувала наших мучителів на золотих розробках у Магадані. 

1 2 3 4 5 6 7 8