Збережена вірність нації (спогади політв’язня Івана Сича) сторінка 8

   Деколи на серці стає жаль, що прибалти вже мають свої національні держави, а у нашій Верховній Раді комуністи воюють за відновлення Союзу. Яка ганьба! Та й велика частина народу, нічого не роблячи для побудови держави, хоче мати вільну і багату державу. Але так не буває, як думає сучасна молодь, бо: "Під лежачий камінь вода не тече". Якщо не будемо боротися, то втратимо і те, що маємо, здобуте по Божій волі.
   Шановна молодь! Зрозумійте одне, що історія йде вперед, зворотнього шляху не буває. Що було, то минуло, а нове треба будувати. Беріть владу, так важко здобуту нами, в свої руки. Керуйте і будуйте! Ваша доля у Ваших руках. Тільки праця на ниві відбудови чи розбудови своєї держави дасть благородні плоди.
   Ще раз закликаю Вас, дорогі діти, боріться, як боролися ми. У Вас є на це всі підстави і можливості. Господь Бог дав нам, може, останній шанс здобувати свою державу. Ваша доля і доля Ваших дітей у Ваших руках. Ми відходимо, вмираючи, а Вам жити і творити великі державницькі справи. 

1 2 3 4 5 6 7 8