Наші жертви не були даремними (спогади в'язня московських таборів Євгенії Товарницької) сторінка 7


Єва Товарницька п’ята справа в оздоровчому табор
  на свято Воскресіння, Христового, 1950 рік.

 Скоро мене відправили в новий табірний пункт на операцію апендициту і знову відправили в новий табірний пункт на операцію апендициту і знову
важкі знайомства, а то був мій четвертий переїзд. Праця була дуже важка, і я дістала грижу. В скорому часі мене знову вивезли, на цей раз до Мордовії, в поселення Явос, де і зробили нову операцію. Операцію мені робив доктор із політв'язнів Ковбачов, який ніби хотів отруїти Сталіна. Він хоч і був росіянин, але до мене ставився дуже добре. Після виздоровлення мене відправили в шостий табір, де було 6000 дівчат, і всі понумеровані, як худоба. Я мала номер Х-121. В цьому таборі була швейна фабрика і торфові розробки. Хто на фабриці не справлявся з роботою, того відправляли на торфорозробки. Я, як хвора, мала легку роботу - пришивати гудзики до солдатських сорочок. Тут, в таборах, були також сексоти, виконували юдину роботу. В нашому бараку була Надя із Хмельниччини, вона кожного вечора кудись зникала, а поверталася аж ранком. Дівчата писали часто листи і таємно через вільнонайманих відправляли їх, а офіційно нам дозволяли писати два листи на рік. Деякі дівчата мали дроти для в'язання, нитки і голки для вишивання та інші речі, так що Надя доносила на нас, і табірні "пси" робили часто обшук і це все забирали. Також за її доносом нас кидали в табірну тюрму. То була камера без вікон, бетонна і часто через неї пропускали воду. Після такої камери дівчата довго хворіли. Дівчата її якось підстерегли, коли вона верталася від оперуповноваженого, накинули на неї коц і на голову відро, а по тому відрі сильно били твердими предметами. Ранком її вивезли до якоїсь лікарні, і вона більше в нас не появлялася, а був уже 1954 рік.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9