Ходіння по большевицьких муках (спогади політв’язня Степанії Мазур) сторінка 2

   Приїжджаючи в село, на автобусній зупинці, залізничній станції, в крамниці чи просто на вулиці люди постійно між собою сперечаються або й сваряться. І приходять мені на спомин старі газди - урівноважені, стає невиносимо жаль за тими часами. Скільки вороги породили у нас зла, підозрінь, недовіри, злоби, національної відчуженості. Спеціально посварили нас, щоб панувати над нами, а ми, не задумуючись, несемо в серці цю погань, яка, як гангрена і рак, роз'їдає наше національне тіло. Село, люди, особливо молодь, змінилися не в кращий, а в гірший бік і просвічує нас "современними вогнями". Як застереження для всіх нас цитую Шевченка: 

  ... Стережіться ж. Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!

ПОЧАТОК МОЄЇ ПІДПІЛЬНОЇ РОБОТИ


Дівчата і хлопці разом з батьками цілісінький день працювали на полі. Коли починало вечоріти, скоренько йшли додому, вмивалися, переодягалися, часом забувши навіть з'їсти, бігли на вулицю. Якщо хтось запізнювався на півгодини-годину, то вже із дому міг чути, як, ідучи вулицею, хлопці і дівчата співали пісень. Бувало, збиралися також коло якоїсь хати в двох-трьох місцях, співаючи патріотичних та революційних пісень, але найчастіше про закоханих і вічну ніжну любов. Тоді забувалася цілоденна важка праця, а серце наливалося радістю. Вкінці 30-х років в селі активно запрацювала "Просвіта". Молодь тягнулася до книжки, читаючи все, що було в бібліотеці. При будинку "Просвіти" і в церкві був створений чудесний хор, драматичний гурток, де вивчали п'єси із класичного українського репертуару. Концерти і вистави відбувалися кожного місяця своїми аматорами або приїжджими із навколишніх сіл. Дуже велику працю до цього прикладали Жуки, Мазурі, Мельники, Потічні та інші. Культурне і політичне життя вирувало. Ми хотіли встигнути всюди: на хор, виставу, концерт, у церкву і обов'язково читати українську літературу. Майже завжди перед концертом чи виставою виступали перед нами із політичними проповідями чи то лекціями політично свідомі і досвідчені молоді пропагандисти. Особливо мені подобався Андрій Потічний, старший від мене на двадцять років. Інтелігентний, спокійний, завжди гарно вдягнений, користувався в селі великою повагою, віддав роботі в "Просвіті" весь свій час.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10