Товариші-панове. Збудуймо в наших серцях Храм Господній і Національний (виступ автора на Проводі РУХу 1991 року та на форумі інтеліґенції Старосамбірщини) сторінка 4

Я говорю відкрито - ми повинні поставити нам (росіянам) на службу насилля і брехню". В офіційній радянській історії відомо, що Союз був сугубо класовою імперією "серпа і молота", де "палацам" було оголошено війну і у вироку писалося - смерть. Та тільки тим, що не особливо щиро служили інтересам російської імперії. Стовп їхньої військової історії Суворов з неймовірною жорстокістю придушував селянські повстання в Центрі і Поволжі, а "наукові світила" більшовизму написали, прославляючи його, десятки праць. Дітей в шкільному підручнику зобов'язували вчити його військові "премудрості".
   Як дивовижно легко представники "робітничо-селянської" імперії йшли на компроміс, прославляючи творців "единой-неделимой". А Кутузов, Румянцев, Корнілов, Істомін, Макаров, Берінг, Меньшиков. Та й хто їх всіх перерахує, отих "собирателей" і "защитников родины", які були найбільшими поміщиками, але заодно стали і найбільшими історичними особами "робітничо-селянської" держави. А наші перевертні хвалили їх на всі лади. Перефразовуючи Шевченка, скажу: потоптали "Святого закона" і "преподобним" називали лихих неронів, а гайдамаків не воїнами, а "разбойниками" називали. Маю на увазі під гайдамаками наших героїв-борців, патріотів найвищого гатунку, таких як: Мазепа, Петлюра, Коновалець, Бандера, Стецько, Лебідь, Климів, Вітовський. Хоч і дворянством від них не пахло, але з волі перевертнів і їх російських хлібодавців були "злейшими врагами" українського народу.
   Совість, мораль, добропорядність у нашому народі були доведені до рівня нижче нуля, бо повсюдно запанувала брехня, лицемірство, підкупство, підступність, безтактовність і грубість. Де лихослів'я або мат, як його називали росіяни, стають окрасою, кодовим гаслом для вищих і нижчих еталонів влади. Чим грубіші мат і безпорядність у поведінці, тим ближчий свояк у товаристві ЦК, міністерстві, главці і навіть закордонних дипломатичних консульствах, що знаємо із тверджень дипломата Шевченка, кагебіста Калугіна та інших. Та й що можна говорити про мораль і совість, коли сам Сталін в грудні 1952 року, за кілька місяців до смерті, писав: "Маркс відібрав у людей совість. Людина без совісті не знає відповідальності перед Богом. Я, ваш вождь Сталін, добре розуміюся в релігії, адже я, як ви знаєте, вчився в грузинській семінарії. Але з допомогою Маркса і Леніна я визволив себе від совісті". Ще Маркс, а потім Ленін і всі його послідовники визнавали, що вільно можна управляти людиною тільки тоді, коли вона самостійно не мислить. 

1 2 3 4 5 6 7