Товариші-панове. Збудуймо в наших серцях Храм Господній і Національний (виступ автора на Проводі РУХу 1991 року та на форумі інтеліґенції Старосамбірщини) сторінка 7

Я розмовляв з групою мужчин, де звернув мою увагу молодик десь коло 35 років, який буквально сказав таке: "Вот за Брежнєва жизнь була хороша. Водкі завозили, скільки завгодно, і то дешевої. Пий, скільки душі завгодно. Бувало, по кілька днів не ходили на роботу, болділи". Більш ясніше і зрозуміліше про результати большевицької ідеології і не скажеш. А мої заперечення, що це було аморально і знищувало нашу моральність, до нього не доходили. В той же день, десь за годину-півтори, два юнаки із Білоцерківців, з якими ми швидко нав'язали контакти, повели нас показати колишнню їхню церкву. Мури церкви ми побачили здалеку. Церква, а вірніше, мури стоїть недалеко від дороги на досить високому горбі і її видно з усіх сторін села. Що перш за все впало нам в очі, так це будяки, кропива, лопухи далеко вищі за наш ріст, і по всьому селу. Пробравшись з труднощами через хабаззя, ми увійшли в церкву, яка також вся поросла бур'янами і кущами. Церква вразила нас своїми розмірами як площею, так і висотою. Мури товщиною від одного до півтора метра, потужні, масивні, які дихають минулим віком. Хлопці показували нам місце, де більшовицькі ідеологи хотіли танком розвалити мури, але вони не піддалися, і цегла не відлупувалася, а танк робив на них шрами. Як і всюди по Україні, із церкви зробили склад для зерна. А десь років 15-17 тому студенти, які приїхали на допомогу збирання врожаю маку, спалили її, напевно, за вказівкою партії. Ще по-сьогодні майже повністю збереглася штукатурка на мурах, висота яких досягала 15 метрів. Церква побудована в стилі східного барокко. Зовні великі колони-пілястри, увінчані прекрасними капітелями, що нагадують кошик із букетом квітів. Багато ліпних фігур. Церква, хоч вже була не діюча, але не давала їм спокою. Недалеко стояв пам'ятник фундатору церкви, але й і він знищений, потрощено погруддя, хіба що залишився п'єдестал із цегли, випаленої, як і цегла церкви, соломою. І так, церкви руйнували, а п'янство насаджували. Всюди бездуховність, байдужість, п'янство, облуда, потяг до модерного одягу і взуття. Моральність і совість зовсім забуті, а замість них повсюдно культивувалось тваринна потреба забезпечення тілесних пристрастей.
   Дорогі краяни, повільно, але невпинно виховуймо лицарів крові, а не лицарів грошей. Наповняймо серця дітей, а по можливості і старших ідеалами моральної етики, започаткованої вірою. Дорогі брати і сестри по професії! На нас, вчителях, лежить найважливіший обов'язок по відродженню моральності, національних почуттів і традицій України, хоч і на всіх інших громадянах лежить не менший обов'язок, хто відчуває, що одержав від Всевишнього "динар" слова, щоб будувати в серцях людей любов і добро.
   Прийдімо всі, без винятку, в лоно Нації, і скажімо "так" незалежній Україні. Цим доведім, що ми готові побудувати якісно нову Україну.
   Хвала Всевишньому за волю України! 

1 2 3 4 5 6 7