Витоки глибокої моральності і патріотизму наших героїв сторінка 5

Автору цих рядків доводилось багаторазово читати в художній і публіцистичній літературі спогади людей з різною освітою і суспільним станом про ніби містичні почуття серця та “хворобливий” слух і розум, як-то люблять “обгрунтовувати” вчені, де розповідається про сугубий індивідуалізм квіток та інших найрізноманітніших рослин. Вони чули розмову їх не десь на вербальному рівні, містично хворобливому стані, в результаті специфічної медитаціЇ, а у звичайнісіньких умовах стану почуттів і розуму. Бачили, що “дах в них не поїхав”, температура була нормальна, горілки не пили, дурманного зілля не вживали, сприймали все навколишнє, як і дотого.Єдине, що змінилося, скажімо, до того стану, що в серці і в усьому тілі залишилася невимовна радість, легкість всього тіла і серця, яке повільно поступово зникало з них. А їм залишився хіба що милий спомин та жаль за цим спокоєм. 
   Ніякої містики, ніякої галюцинації, ніякої вербальності, а тим більше “руху даху” не було. Тільки завдячуючи своєму чистому і доброму серцю, стійкому і послідовному розуму, Бог дав їм почути те, що чує рідко хто. Та й ті, що чують про це, не розказують нікому, бо почнуться розмови про “рух даху”, психічну слабість, відьомські зв'язки і т.д.
  Недавно я дістав книжку, написану Йосифом Лазорком, колишнім підпільником і упістом, довгорічним в'язнем сибірських таборів. Книжка під титулом “Спогади” видана в 1996 році в місті Тернополі, де на стор.103 написано: “Я глянув угору, на небі не було ні хмаринки і верхівки дерев не хитались від вітру. Я почув тихий шум. Ще ніколи в житті я не спостерігав такого природного явища. Здавалося, що дерева ведуть між собою тиху розмову... 
   - Чого так задумався, друже Тарас? — запитав друг Мирон, підійшовши до мене. Я приклав палець до уст і тихо прошепотів, неначе боявся зупинити раптову підслухану розмову. Мирон теж почав слухати...
- Послухай, друже, як гомонять дерева, - сказав Тарас. 
- Чи доводилось тобі, друже, коли-небудь у житті спостерігати щось подібне? 
Ми стояли вдвох, мов зачаровані...” 
В цьому тексті є слово здавалося. Оце слово автор вписав, щоб застрахуватися від поняття:”поїхав дах”. 
   Наш неповторний архітип, ментальність формувалися також під впливом дуже активної діяльності спільноти: общини, села, бойка, дуліба, слов'янина, арійця, трипільця. Наш внутрішній світ душі, духа ніби дуже сильно спресовувався в непізнаних глибинних пластах життя і хіба-що підсвідомо проявляв себе у громадському житті і персоналіях особин. Абсолютна більшість народу як природу, так і перманентний розвиток сприймали підсвідомо. Рідко хто із особин спільноти в дуже короткі моменти життя відчували серцем і розумом єдність життя природи і людини в їх розвитку. Хоча час від часу серед громади появлялися особливі індивідуми, які усвідомлювали складність життя, але ніколи тим не хвалилися, а всі знання спрямовували на поступальний розвиток людей.  

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12