Витоки глибокої моральності і патріотизму наших героїв сторінка 12

   Я народився і жив від хати батьків ”Чарноти” не дальше, ніж 200 метрів. Добре його знав з підліткового віку, а коли його вбили, мені було 18 років. Я напевно вас здивував, пишучи, коли його вбили. Бо він в дійсності був вбитий 16 квітня 1952 року в селі Слохині. Він тоді вже займав посаду надрайонового провідника Самбірського надрайону – “Кіндрат”. Про цю подію в ЛУПА т.36 на стор. 396 написано так: Босак Володимир Петрович – “Чарнота”, народився 1924 року село Буньковичі, керівник Самбірського надрайонного проводу; загинув 16.04.1952 року село Слохиня. 3 ним був вбитий окружний провідник СБ Дрогобицької округи Цап'як Василь Степанович – ”Потап”, народився 1913 року село Княжпіль Добромильського району, загинув 16.04.1952 року село Слохиня. 
   Цікаво те, що обидва трупи привезли до Хирова і кілька днів вони лежали під дощаною огорожею міліції, де людей зганяли на опізнання. Люди впізнали Босака Володимира. Помилки бути не могло. А місяць перед тим в Хирові у криївці загинув особистий друг - товариш Богдан Довгун – “Шугай’, що був тоді надрайоновим СБ та його особистий охоронець і охоронець “Потапа”. 
   В той час такі повстанці, як: “Потап”, ”Чарнота”, “Шугай”, ”Аркадій”, “Косак” і декілька інших були в особистому досьє самого начальника Дрогобицького НКВД генерала Сабурова. То певно і сам Сабуров брав винагороди за таких, як “Чарнота” та “Косак”, а так скупо написано про їх смерть в Сушиці Риковій, може там розходилось не тільки в гроші, звізди на погонах, кар'єру, але й деморалізувати, ослабити повстанський рух через фальшиві слухи. 
   “Далекий” загинув у березні 1948 року, а коли вивозили всю родину в Сибір, то батько в п'ятдесятирічному віці вважав краще піти в повстанці, ніж розлучитися з рідним, так дорогим краєм. Разом із батьком в повстанці пішла старша дочка з молодшим братом. Ще один брат Микола з 1930 року був у підпіллі. В Сибір забрали молодшу сестру і маму. 
   Десь через три місяці енкаведистам через сексотів вдалося виявити криївку, де був старий Оленяк з дочкою, сином і ще з одним повстанцем. Криївку оточили і вимагали здатися. Повстанці відкрили бій і почали вискакувати з криївки. Сину з молодим повстанцем вдалося з боєм пройти енкаведистську заставу, а батько з дочкою загинули. 
   Молоді повстанці скрилися в школі і, погрожуючи зброєю, зобов'язали росіянку вивести дітей на екскурсію. 3 найбільших дітей взяли плащі, прикрили зброю і пішли із дітьми і вчителькою-росіянкою просто на енкаведистський пост. Енкаведисти вчительку з дітьми пропустили, бо її добре знали. Відійшовши десь на 500 метрів, хлопці скинули дітям плащі, а самі скрилися в лісі. Все обійшлося добре. Через кілька місяців з братом Миколою були енкаведистами зловлені і засуджені на 25 років сибірських таборів. 
   Отже, батько, син і дочка загинули від енкаведистських куль. Два інші брати сиділи в сибірських таборах, а мама з наймолодшою дочкою - в сибірському поселенні. Кожна третя-четверта родини у Верхньому Лужку пройшли таку саму національну голгофу.
 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12