Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 5

   Вся дуже об’ємна праця провідника була зауважена Проводом і Штабом УПА і при першій же грунтовній інспекції зі Львова його відзначили з найкращої сторони. А в квітні 1943 року відбулася нарада Проводу і Штабу УПА на Старосамбірщині в лісах між селами Верхній Лужок і Недільна, де він був скерований на роботу провідника Стрийського окружного проводу. Я багато разів задавав собі питання: чому Стрийщина, яка була ніби П’ємонтом у П’ємонті на всій Галичині, маючи на Стрийщині людей з університетською освітою і що були членами ОУН, не знайшли в своїх рядах Окружного провідника? А Босак закінчив сім класів Хирівської школи й рік вчився в Добромильському монастирі.
   У 1940 році Іван вже був у глибокому підпіллі, а молодший брат Володимир – в рядах УНСО з літа 1941 року. Керував за керівництва брата референтурою СБ на Хирівщині. Пізніше керував спецбоївкою СБ у Старосамбірському районі, був референтом СБ Старосамбірського району, референтом СБ Самбірського району. Був вбитий 16 квітня 1952 року в с. Слохиня як надрайоновий провідник Самбірщини. ... . Літопис УПА, т. 36, стор. 396. У тому ж томі на стор. 317 є другий запис про нього: “Чарнота”? (прізвище невідоме), нар. (?) у (?), комендант (референт) СБ районного проводу; заг. 01.03.1948, с. Сушиця (Рикова) коло Старого Самбора (моє уточнення).
   Таки він був вбитий 16 квітня 1952 року в с. Слохиня, бо труп привезли до Хирова для опізнання і там його впізнали люди. Але хто дасть пояснення, чому в документах НКВД є аж два різних записи про смерть “Чарноти”? Залишилися жити: Ганя, Катерина, Наталка, Міля та брат Петро. Всі були заарештовані і розселені по Союзу. Ніхто сьогодні не знає, де вони. Живі чи мертві? Їхня хата стояла десь коло
50 м від хати Легкого Франя, де загинув “Залізняк”.
   Третьою політичною особою в повстанському війську був згаданий скоріше Іван Єдин – “Залізняк”. Він був людиною спокійною, врівноваженою, амбітною із твердим словом. Серед селян користувався великою повагою. В його кущ входили повстанці сіл: Буньковичі, Заріччя та частково Великої Сушиці. Повстанці під його керівництвом два рази переходили українсько-польський кордон на допомогу повстанцям Закерзоння.
   Вже в 1941 році районний провід створив спецбоївку СБ Хирівського району, в яку входили повстанці із Бунькович. Комендантом тої боївки був призначений Іван Макар – “Зелений”, який, як пізніше виявилося, вже в 1945 році співпрацював з енкаведистами, а в 1948 році на лісовозі із автоматом у формі російського офіцера приїхав у Хирівське НКВД і здався. Вони його поселили жити у Борислав, а там продовжував робити юдину роботу. Це я записав із слів Володимира Тритяка, брат якого Ярослав – “Сян”  був його замісником у спецбоївці.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19