Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 6

   Буньковичі із сходу прилягали до Хирова, а із заходу – до с. Заріччя та Стар’яви. Із півдня йшла гора з досить пологим схилом, за якою розташовувалося село Велика Сушиця, що тягнулося більше, як на дев’ять кілометрів у вузькій гірській долині. На схилі гори був досить великий потік, зарослий корчами, і де-не-де росли сосни та дикі яблуні і груші. Люди цей потік називали Гліків. Належав жиду Гліку. В потоці було кілька джерел. Під полем у найвищому місці потоку із східної сторони починалося джерело. Тут була побудована досить велика криївка, через яку проходила вода, і опалювалася п’єцом. Я говорив з людиною, яка була в цій криївці, і за його словами ця криївка належала “Зеленому”. З протилежної сторони потоку була друга криївка. А десь за 200 м від першої криївки в Босаковому потоці була третя криївка в непрохідному гущаку із ялиць. Ні одна із них не була викрита. Я пишу про те, що мені добре відомо.
   З північної сторони від села йде досить широка і плоска річкова долина, яка прилягає до річки Стрв’яж. В кількох десятках метрів від річки йде залізниця, що сполучає по прямій лінії:  Самбір, Хирів, Нижні Устріки, Сянію. Залізниця йде на високому насипі – шкарпі, а за нею часто у безпосередній близькості ростуть два ліси. Із сходу – “Смолятина”, а із заходу – “Бучина”. Обидва ліси розділяло орне поле в ширині десь 100-
150 м. Тепер цей простір майже суцільно заріс гущаком із сосен і ялівцю. Кожний із цих лісів займає площу від 2.5 до 3 км2. За площею, що займають ці ліси, годі й назвати лісом. “Смолятина” багата на води. Тут є біля десяти джерел, і вони утворюють три потоки, а один по схилу має 8 м.
   Така мала площа лісу з десятьма джерелами і трьома потоками була привабливою для повстанців. Та й ліс підходив безпосередньо до залізниці. Залізниця між “Смолятиною” і “Бучиною” робила два великі повороти-коліна, і в цьму місці поїзд уповільнював і уповільнював рух, а молодій людині можна легко скочити на потяг чи з потягу. Для кращого заїзду у “Смолятину” і для стоку води є два канали-тунелі під залізницею. А з протилежного, північного схилу лісу, йшов схил гори до села Тарнава. За лісом йшла польова дорога, а за нею, як люди говорили, границя між буньковицькими і тарнавськими полями.
   Із сходу, тобто від Хирова, ліс був відокремлений річковою долиною – “болоня”, річкою та шкарпою. Так як будинок міліції і НКВД, які стояли поряд, були на самій окраїні міста, то з них, як на долоні, було видно весь простір до “Смолятини”, а віддаль між ними була 600-
700 м. Трохи далі від них і трохи в стороні була розташована велика за будовою і кількістю війська військова частина.
   Узагальнюю: мала площа лісу, відкрита серед полів місцевість, дуже близьке розташування міліції, НКВД і військової частини приводили до почуття, що там повстанців не може бути. Так ніби воно й було, бо енкаведисти, пограничники, внутрішні війська ніколи там не робили прочісування лісу “мітлою”, як це робили в інших лісах.

 

 
Карта-схема лісу Смолятина.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19