Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 8

   Якби ми мали свою службу безпеки, то в енкаведистських архівах все це можна було б знайти. А так такі, як Славко – “Сян” та йому подібні зі своїми синами і дочками та родичами ще довго будуть керувати Українською СБ, МВС, Прокуратурою, Судом, дипломатією та інше. Це вони нам пишуть і пропагують “національну” ідею, ідеологічні напрямки “розвитку” освіти, науки, культури, способи ведення відносин із “близькими сусідами” та інше. Нонсенс! Але такою є наша доля. Хто боровся і загинув у боротьбі за волю України, не визнані державою воюючою стороною і дальше скніють із злиденною пенсією.
   Але вернемося до “Смолятини”. Я конче хотів дослідити питання, що стосувалися до кількості криївок, які колись діяли в лісі. З цією метою пішов до Ольги Чучуловської з 1929 року народження, брат якої служив в УПА в боївці СБ. Я спитав її: ”Скільки і які криївки Ви знали в селі і в “Смолятині”?” Відповідь була такою: “Казали повстанці і люди, що в лісі було декілька криївок та й в нашій хаті була криївка. Але я добре знала одну криївку в “Смолятині”, бо я в ній була. Криївка була побудована у Манзяковому лісі. Люди це місце називали “ями”. Криївка була в кількох метрах від малого болота коло джерела. Вона була велика, десь 4*3 метри, а може й більша. Повала і всі стіни були викладені тонким кругляком. Тесаним кругляком була викладена й підлога та застелена. Через криївку протікав досить великий струмок, який хлопці пропустили через спеціально побудований туалет, що закривався. В криївці ніколи не було неприємного запаху. Як я була там, то п’ять хлопців курили скручені із газети і бакуну папіроси, а диму і смороду від них не було. Вона мала добру вентиляцію через стару порохняву ялицю. В криївці було тепло і сухо, бо опалювалася залізним п’єцком. Від чадіння лямпи також не було смороду. Мені брат хотів показати місця інших криївок, але я не хотіла, бо розуміла, що мене колись заарештують і будуть допитувати. Нащо мені було те знати. Ту криївку називали “велика”, і вона була збудована ще вкінці 1944 року. Про цю криївку навіть тепер знає багато людей ”.  А в розмові з іншими людьми, так, ніби між іншим, люди висловлюються: “Там було багато криївок”. А коли спитати конкретно, то не почуєш щось цікаве.
   Я зобразив на папері схематично “Смолятину” з її потоками, джерелами, болотом, хатою Тритяка, криницею. Проаналізувавши все мною почуте і все, що я знав ще до того, я вирішив, що треба віднайти двох-трьох людей, родичі яких були в УПА. Але так знайти не вдалося, хіба що за виключенням Ольги Чучуловської. Далі мені треба було нав’язати контакт, завести розмову з людьми, в яких родичі або вони самі працювали сексотами.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19