Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 9

Отже, йду до тих, хто близький був до радянської влади. До описаного досить обширно Володимира Тритяка. Він жив у “Смолятині”, брат був повстанцем та й до того займав в УПА на наших теренах досить високий пост. Пізніше ціла родина спрацювалася з енкаведистами. Він сказав, що в їх хаті була криївка. Назвав навіть повстанців, що там перебували. Сказав, де знаходилася “Велика” криївка та криївка у Форнальовому лісі. Її пізніше так і називали – “Форнальова криївка”. Про цю криївку я пізніше опишу досить точно. Здавалося, що він більше не має про що розповідати, але якось несподівано каже: “Ти знаєш, Зеник, після того, як я був ранений і виздоровів (він переді мною не скриває, хто і як його поранив), ми жили на Заріччю. То було вкінці літа або восени 1951 року. Сусіди і в хаті, де я жив, люди тихо і дуже секретно розповідали, що вчора (а коли то було вчора – невідомо) пастухи і колгоспники, які були коло “Бучини”, бачили, як із “Смолятини” втікали повстанці. Повстанці їх також зауважили і прикликали до себе, сказавши: “За нами зараз побіжать енкаведисти і як ви їм покажете, де ми побігли, то за пару днів за це відповісте, бо ми вас добре знаємо”. Люди поклялися, що нічого їм не скажуть. Очевидно, (це вже моя здогадка) щоб не мати біди, люди повтікали в село. Це повідомлення мало для мене велике значення.
   Дальше я пішов до Зенона Чучуловського, його батько колись, за німців, служив в УСО і навіть був в СБ. Згодом ніби відійшов від політики. А справа полягала в тому, що енкаведисти про це дізналися. Його заарештували, а він на допитах розколовся і почав з ними працювати. Його зробили головою сільської ради і вислали на довготривалі курси в Борислав. Люди, які були на таких курсах, казали, що їх там більше вчили, як шпигувати за повстанцями і населенням, ніж адміністративної та облікової роботи. Він щораз сильніше почав виступати проти повстанців та їх родин. Повстанці прийшли його заарештувати на допит чи покарати за активну співпрацю з енкаведистами, а він, коли його вивели на подвір’я, почав втікати. Один із повстанців із автоматної черги положив його на місці. Після цього родина не виявляла аж надмірної активності в боротьбі з повстанцями. Зенон вів себе досить лояльно, але завжди прихилявся до тих, хто був активною радянськю людиною.
   При зверненні до нього в справі криївок він виявив прихильність і щиро та конкретно розповів про все, що знав. Почав розповідати про “Велику криївку”. Я звернув йому увагу, що знаю про неї все. Тоді, ознайомившись із планом “Смолятини”, навів позначки на місця колишніх криївок. Одна була в самому кінці лісу, майже на границі з тарнавським полем у непрохідному терновому гущаку. Друга була недалеко від неї, під лісовою дорогою близько струмка, що перетинав дорогу. Там залишилися тільки ями.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19