Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 10

Пізніше повідомив, що біля криниці Тритяка також була криївка. Криниця була неглибока – 1-1,5 м. глибини, виложена каменем і вхід був зсередини криниці, де витягалися камені. Його розповідь не заперечувалася повідомленнями Тритяка. Дальше відзначив місце, де була “Форнальова криївка”, уточнивши, що з неї йшов запасний вхід у горішній потік. Вхід-лаз був досить довгий, а в потоці дуже майстерно замаскований. Він розказав мені про п’ять криївок з точним місцем їх знаходження. Пізніше я дізнався ще про дві криївки. Одна з краю лісу на горбі від сторони залізничного полотна, а друга всередині лісу над потоком. Всього – 8 криївок в такому малому ліску! Ще дві криївки були в селі. А з тими, що були в Гліковому і в Босаковому потоках – 13 штук.
   В такому маленькому лісі і потоках, які повністю були ізольовані від інших лісів орним полем та й в безпоседній близькості до НКВД, міліції та великої військової частини, дивує ще й сьогодні людей. Чи це був випадок? Ні. Але тепер я зрозумів, які хлопці були розумні і порадні. Вони скрупульозно розраховували на зарозумілість, самобезпеку і зазнайство большевиків. А ті не розраховували на таке геройство, холоднокровність і розумний розрахунок зі сторони повстанців. Та й Штаб УПА радив повстанцям будувати малі криївки і в тих місцях, де большевики найменше їх сподівалися: корчах, потоках, малих лісах.
   А тепер час знову вернутися до “Форнальової криївки”. В розмові з Чучуловським я спитав його: “Як Ти думаєш, чому так багато криївок було в нас, і ні одна не викрита в час, коли були задіяні повстанцями?” Він не дав мені докінчити питання і заперечив: “Бо Ви того не знаєте. То було десь в 1952 чи в 1953 році, а може в якомусь іншому”. Тоді я йому уточнив, що це було літо-осінь 1951 року, а він продовжив свою розповідь. І тут мене чекала велика несподіванка, яка ніби шокувала мене, приємно здивувала, бо він твердо і переконливо сказав: “Та криївка також не була викрита людьми, а запеленгована!”  “Чому Ти так твердо кажеш?” “Бо я точно про це чув і то не раз. Та й судіть самі. Якби її здали, то здали б із запасним ходом, а так бандери цим ходом втікали”. І тут за долі секунди мені пригадалася розповідь Володимира Тритяка про людей, що бачили повстанців, які втікали з “Смолятини”. Пастухи і колгоспники тоді не повідомили енкаведистів, хіба, може, за кілька годин якийсь сексота розповів, а може аж на другий день. Повстанці були дуже далеко.
   Був кінець літа. День похмурий, холодний. Люди бачили, як із Хирова схилом гори, з обох сторін ... , долиною річки, ховаючись за корчі, йшла велика кількість енкаведистів, пограничників, внутрішніх військ. На Буньковичі грузовими автомобілями також привезли багато війська, яке рухалося на ліс і помало там зникало. Люди бачили, як “Смолятина” з трьох сторін була оточена військом та й на ... в кожному корчі сиділи енкаведисти. Через довший час в лісі почалася масова стрілянина, яка тривала кілька годин.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19