Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 12

   Дальше. Хто міг вибрати добре місце для криївки? Ризиковане, але оправдане. Треба було знати не те що добре, а досконало місцевість. Хтось висловив думку, що криївку можна було побудувати на рік вперед. Це – суцільний абсурд. Час і обставини цього не дозволяли. Кілька років тому мало місце, коли будували запасну криївку і вона могла стояти півроку чи рік та й то були дуже рідкі випадки.
   Дуже детально проаналізувавши всі обставини з криївкою і боєм, зрозумів, що мушу взнати всіх повстанців із навколишніх сіл, які на той час ще жили. Ясно було те, що там не було простачків, а треба було їх шукати серед відомих на той час керівників національно-визвольного руху. Отже, перевірив всіх повстанців із тих сіл, що радіально оточували Буньковичі і “Смолятину”. Чужі не могли досконально вибрати  місце будови криївки.
   Почав із села Тарнава. Останні три повстанці були вбиті 26 березня 1948 року в с. Тарнава. Це: Войтечко Ярослав – “Орел”, “Борис”; Лабінець Ярослав – “Пташка”; Гладьо Михайло – “Красота”. Два перші закінчили Перемишльську гімназію і старшинську школу в Німеччині, бо матері походили з німецького роду. Були в німецькій армії майорами.
   Хирів. Сенчишин Іван – “Соколенко”, референт СБ Самбірського надрайону, вбитий у 1949 році в селі Конів.
Поляна Хирівська. Кокоць Михайло – “Горопко”, в той час провідник Хирівського району ОУН-УПА, вбитий у 1948 році, а з ним вбитий його замісник Петрівський Петро – “В’юн”.
   Велика Сушиця. Кравець Осип – “Веселий”, вбитий 6 березня 1952 року в Хирові, охоронець референта СБ Самбірського надрайону. У тій же криївці вбитий Довгун Богдан – “Шугай”. Про нього даю додаткові відомості. Дід і прадід жили в Добромилі. Тато оженився в місті Сокалі, де й народився Богдан. Після закінчення Сокальської гімназії записався в Дивізію “Галичина”. В бою під Бродами участі не брав. Втік із Німеччини і пішов не на Сокальщину, а в Добромиль. В одному із відділів пішов воювати на Закерзоння. Із Закерзоння повернувся в 1947 році на Хирівщину-Старосамбірщину. Згодом став референтом СБ Самбірського надрайону.
   Ще в 1945 році цьоця із Добромиля повідомила листом родичів на Сокальщині, що її відвідала Дорця. А історія була така. При народження Богдану дали друге ім’я – Теодор, а домашні його кликали Дорцьо. Коли виїжджав у Дивізію, тільки татові сказав, що буде про себе повідомляти таким іменем. На зв’язок з ним до Добромиля поїхала сестра Геня.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19