Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 13

Його вже не застала. Тут влаштувалася на роботу, вийшла заміж, народила дітей. Чоловік Володимир Войтів походив із села Поляна Тарнавська. Із сестрою “Шугай” зв’язався у 1947 році, а другий раз – у 1949 році. Зверніть увагу. Восени 1951 року “Шугай” втретє зв’язався з сестрою через тестя Гені. Я з нею зустрічався кілька разів. Вона ще в 2002 році зберігала відмінно пам’ять, а була народжена в 1912 році. Звернула увагу, що брат із нею зустрічався завжди в нашій стороні, а в 1951 році вперше назвав село, яке виглянуло із-за хмар і туману – Стар’ява. Назвав навіть гору, на якій вони сиділи – “Магура”. Це зразу за “Бучиною”, десь біля півтора кілометра від “Форнальової криївки”. Щось його тут тягнуло чи зв’язувало, а в Хирові був вбитий.
   Смеречина. Село за Великою Сушицею. Там залишився на той час живим Магац Михайло – “Чуйний”, 1925 року народження, охоронець керівника референтури СБ Дрогобицького окружного проводу “Потапа”, загинув 6 березня 1952 року в Хирові у криївці. Це був повстанець особливої винахідливості, везучий, порадний у найскладніших ситуаціях, витривалий, стійкий і без страху.
   Цап’як Василь – “Потап”, село Княжпіль коло Добромиля. В 1939 році був на вишколі в Німеччині. На Закерзонні в надрайоні “Холодний Яр” був референтом СБ. Останній рік постійно ходив із “Чарнотою”  і “Шугаєм”.
   Стар’ява. Останніми загинули в 1949 році: Богдан Мельник – “Ткач”; Михайло Мельник, Ярослав Потічний – “Соколенко”. А Степан Мельник – “Довбуш” був переведений на Івано-Франківщину, там загинув у 1953 році в селі Стішин.
Заріччя. Останнім загинув Осип Форналь – “Ворон” у вересні 1948 року.
Буньковичі. Останнім загинув Володимир Босак – “Чарнота”, 16 квітня 1952 року, с. Слохиня.
   Отже. Кого маємо живими із повстанців на цих теренах до того часу:
1.    Володимир Босак – “Чарнота” із села Буньковичі.
2.    Осип Кравець – “Веселий” із села Велика Сушиця.
3.    Михайло Магац – “Чуйний” із села Смеречина.
4.    Богдан Довгун – “Шугай” із м. Сокаля. Але разом ходили.
5.    Василь Цап’як – “Потап” із села Княжпіль коло Добромиля.
   Останніх зв’язую воєдино, бо останній рік завжди ходили разом. З ними міг бути зв’язаний дитячий, юнацький товариш, а політичний і військовий друг “Потапа” Дмитро Хадай – “Білий”. Разом були на вишколі в Німеччині, разом працювали в СБ на Закерзонні в “Холодному Яру”. “Білий” загинув у Княжполі на ... в травні 1954 року. Дослідниця національно-визвольного руху на Добромильщині Марія Прокопець називає його підполковником, а навіть і полковником. Про його зв’язок із вищезгаданою п’ятіркою я не маю.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19