Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 14

   Дані про цих повстанців можна прочитати в Літописі Української Повстанської Армії, т. 36, стор.: 396, 400, 401, 405, 406. Про Богдана Довгуна – “Шугая” можна більше прочитати: Зенон Шандрович, “В боях за волю України”, стор. 149-181, м. Пустомити, 2002 р. Про Цап’яка Василя – “Потапа” і про Хадая Дмитра – “Білого” можна прочитати: Зенон Шандрович, “В боях за волю України. Книга друга”, мартиролог, стор. 348-349  та в тексті книжки, м. Самбір, 2006 р.
   Ще раз і ще раз задаю собі питання: як на такому малому п’ятачку лісу, ізольованого від інших лісів полями, без сполучних потоків і корчів-підлісків, в безпосередній близькості до НКВД, міліції і великої танкової військової частини, оточеними залізницею і автомобільною дорогою, в другій половині 1951 року зав’язалася перестрілка між повстанцями і московськими зайдами? Тим більше, що в цьому краї було дуже-дуже мало повстанських сил. Це великий політичний і військовий нонсенс!
   Ті, що мали жити в криївці, знали, що будуть користуватися рацією, розуміли всю складність конспірації криївки. Кому доручити вибір місця для криївки та її збудування? У всіх згаданих селах і в Хирові я скрупульозно вивчив людей, бо хотів побачити, кому можна було довірити таку роботу. Для написання книжок “В боях за волю України” для першої і другої книги зібрав тільки для мартирологу відомості на 1000 повстанців і підпільників. Опитав кілька тисяч людей і тому дуже добре орієнтувався в кожному селі в моральному і психологічному стані людей. Я пропустив їх, неначе через рентген. Дуже рідко я знаходив приблизно таких людей. Всіх тих, хто був стовідсотково відданий національно-визвольній боротьбі, большевики побили, замордували, заслали в Сибірські табори і висилку. В Буньковичак таких людей взагалі вже не було. Знаю досконало кожну особу. То хто ж все-таки вибрав місце для криївки? Я в цьому не сумніваюся. Це був Володимир Босак – “Чарнота”, який в той час був провідником Самбірського надрайону. Коли йти від їхньої хати навпростець через рінь до “Смолятини”, було десь до 400 метрів. Він там знав кожну стежку, джерело, потоки, старі дуплисті дерева і т. інше. А хто будував криївку? Всі ті, що мали там жити. Тепер не можна було заказати будівництво криївки чотовому чи кущовому, та й їх не було.
   Дальше треба було розв’язати питання із харчуванням. Там були два відчайдухи-охоронці: “Веселий”, “Чуйний”. Чи могли вони заготовляти продукти в селах? Це абсурдне питання, бо на той час большевики пропустили всіх людей через свою енкаведистську і партійну “драбину і сепаратор”, що там майже всі були: очі, вуха і носи большевицькі.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19