Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 17

   “Чарнота” – постійно із 1942 року був керівником СБ в Хирівському, Старосамбірському районах ОУН-УПА, а пізніше референтом СБ Самбірського надрайону і надрайоновим провідником Самбірщини. Це також 10 років боротьби.
   “Чуйний” і ”Веселий” завжди служили в спецбоївках СБ при охороні керівників районів, надрайону і округи. Це були Аси своєї справи.
   Ще до сьогодні не ясно, хто вів кількагодинну перестрілку в “Смолятині”. Скажімо, що навіть такого високого вишколу і практики п’ять повстанців не могли вести таку довгу перестрілку з такою чорною силою – неможливо. Люди добре бачили, як повстанці бігли із “Смолятини” в “Бучину”, і ніхто не був ранений. Дивує, якою тактикою ведення бою треба було володіти, аби спровокувати таку стрілянину між большевиками. В нашій повстанській літературі описано подібні бої, але з такою чорною силою і в такій мізерній кількості повстанців, та ще вони на початку були в криївці – вийти “сухими” із такої бойні – міф, який дуже важко піддається розумінню.
   Я хотів би, щоб цей епізод із повстанського життя був задокументований в більш широкій літературі, кіно, став надбанням нашої історії. Тут не найціннішим є організація перестрілки, а змагання розуму українця, його винахідливості, порадності з тупістю москаля з його яловим розумом!
   Наступне питання. Повстанці залишилися без криївки на початку осені. За півтора-два місяці міг випасти сніг. Треба було терміново знайти місце і будувати криївку. Як точилася дальше справа – невідомо. Відомо те, що “Шугай”, “Чуйний” та “Веселий” загинули 6 березня 1952 року в криївці у Хирові. Криївка була побудована в хаті підпільника ще з часів польської боротьби – Пертака Андрія. А “Потап” і ”Чарнота” – 16 квітня 1952 року в селі Слохиня. Така деталь. “Чуйний” загинув у криївці із “Шугаєм” та “Веселим”, а був особистим охоронцем “Потапа”. Видно, що в них криївка була мала, а, можливо, й інші причини, і “Чуйний” пішов до “Шугая”. Але добре зрозуміло, що вони були однією повстанською зв’язкою. Криївки були на віддалі одна від одної десь 3-3.5 км.
   Чому енкаведистам вдалося так досить швидко їх викрити і знищити? Майже одночасно. Таких повстанців “серійно” викрити і знищити було дуже-дуже важко, проблематично. Але все не так сталося.
   У розмові з Тритяком він якось, ніби між іншим, сказав: “Хлопці повтікали зі зброєю та рацією, а документи залишили”. Я всякими питаннями хотів із нього “витягнути”, що ж то за документи були. Він мовчав. А знаю такий випадок. Керівника Самбірського краю, а він також був визначною особою Дрогобицької округи, раненого із особистим охоронцем сексота-внутрінник, кущовий видав криївку. Коли дальше опору не можна було чинити, охоронець запалив у криївці вогонь і палили все, що могло згоріти. Провідник кинув на вогонь записничок -....

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19