Фрагменти історії села Халупки-Буньковичі сторінка 19

   Хто має вуха – слухайте! Хто має розум – думайте! Всіма можливими засобами поширюйте серед ... українців, що не оглухли і заніміли остаточно!
   Я не хочу дорікати, осуджувати і засуджувати повстанців. Але не можу ніяк збагнути. Чому такі високосвідомі, з великим повстанським стажем (більше 10 років) на керівних посадах не розуміли простої істини, що по прямій лінії від криївки до військової частини було десь до двох кілометрів. А вони знали, що у військовій частині є пеленгатори. Чому перед зв’язком не виходили з рацією з криївки і йшли всього кілька кілометрів від криївки, постійно змінюючи кут між рацією і пеленгатором, а тоді верталися в криївку? Але сталося так, як сталося.
   Це були воістину “останні із могікан” нашої національно-визвольної боротьби. Хоча особистого дитячого, юнацького товариша, повстанського і ідейного Друга “Потапа” – Хадая Дмитра – “Білого” енкаведисти вбили в травні 1945 року в Княжполі на сільській школі. Той воював проти большевиків 15 років.
   Василя Тритяка – “Голуба”, 1925 року народження, с. Велика Сушиця, референта СБ Старосамбірського району вбили 20 травня 1952 року в Старій Солі.
   Так закінчили життя останні Безсмертні.
                           Вічна їм Слава!
P.S.     У першій книжці “В боях за волю України” на сторінці 181 я писав, що 6 березня 1952 року в Хирові у криївці були вбиті “Шугай”, “Веселий” та “Чуйний”, а через рік були вбиті “Потап” та “Чарнота”. Це помилка, бо вони були вбиті 16 квітня 1952 року. Як зазначено кілька сторінок раніше в цій статті. Помилка випливала із тої причини, що людська пам’ять за шістдесят років не зберегла точності, бо що мені казали, те я й записував. Аж коли вийшов 36 том Літопису Української Повстанської Армії, де із протоколів НКВД була вказана точна дата їх загибелі.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19