Вiчна Слава Героям УПА сторінка 3

     Найдорожче – це родина

 

    - Касю, Касю, вставай, - тормосячи дочку за руку, благав тато.

    - Чого Ви хочете від мене? – намагалася зрозуміти Катруся.

   - Скоро сонце буде сходити, а ти спиш. Нині неділя і за півгодини почнеться Служба Божа в церкві.    Худобу пасе Микола, а йому ще треба підголитися, вмитися і по-святковому вдягнутися, аби піти до церкви.

   - Якби Ви знали, як я хочу спати, то дали б мені спокій, - опиралася татові Катруся.

   - То не треба було гуляти в Просвіті до другої години ранку.

   - Добре-добре, тату. Та вже йдіть, а я збираюся.

   Не встигли рипнути двері, як Катруся скочила з ліжка. Надягнула на себе спідницю, блюзку і старенький жакет. З голою (непокритою) головою вискочила на подвір’я, а тато як вздрів її такою, вийшов за нею і почав просити:

   - Та візьми на голову хоч якусь хустку, а на ноги старі шкраби, бо то тільки початок травня і ще досить зимно.

   - То Вам зимно, а мені гарячо і, до того ж, скоро зійде сонце.

   - Візьми пиріг, помащений маслом із сиром, бо там скоро зголоднієш і з’їсиш.

   Катруся декілька хвилин подумала, вернулася і взяла пиріг, бо хто знає, чи вчора ще перед танцями що й їла. Швидкою ходою попри ліс і потік пішла в напрямку до Білич, бо там, як їй сказав тато, пас худобу Микола. “І чому тато мене сварить, що холодно, коли я аж спітніла й в ноги тепло?” А розум підказував, що не взяла до уваги те, що йшла дуже швидко. Щоб трохи віддихнути, почала прислухатися до лісу й корчів, а вони були аж перенасичені птахами. А якими різними голосами вони виводили досконалий пташиний хор! Ліс здавався аж густішим від птахів. Задумалася, чому раніше не чула такого співу птахів? А думка підказувала дівчині, що це весняний ранок, а пташки радіють цьому.

   Озирнулася навкруги, а село з трьох сторін було оточене горами й лісами. А зі сходу побачила, як з-за лісу виринають проміння сонця, утворюючи над вершинами гір невимовної краси серпанки. Так роздумуючи й милуючись природою, дівчина побачила перед собою свою худобу. Стала, повернула голову в бік села, і тут же осінила її думка: “Чому я не бачила й не чула такої краси раніше?” Пригадала проповідь отця в церкві, який казав, що людина така слаба і навіть не розуміє, яку має коли потребу. Лише Бог із Гори дає ій все добре і розумне. “То ж Бог післав мені духа, який показав часточку краси світу. То може й весь день буде для мене такий щасливий?” – ніби питала себе Катруся.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69