Вiчна Слава Героям УПА сторінка 5

- А оце я тобі поки-що сказати не можу. Будь витримана. Ти мусиш підготуватися до вступу в Юнацтво ОУН, а через деякий час – в ОУН. Для початку я дам тобі

“Декалог” – десять заповідей українського націоналіста. То маленька книжечка – кантичка, але її треба знати як “Отче наш”. Пам’ять має бути свідомою, тобто потрібно розуміти, що означає й вимагає від націоналіста кожне слово. Помиляти номери заповідей не можна. Вчити треба так,  щоб кожне слово ... глибоко кров і кістки. Відкладати цю справу не можна ні на годину, бо через тиждень чи два ми будемо приймати тебе в Організацію.

- Ти знаєш, мені вже страшно, а як тоді ще хтось прийде, то я вмру від страху.

- Я скажу тобі основний секрет. Районний провід ОУН доручив мені знайти

розумну й геройську дівчину на місце районової секретарки-друкарки ОУН. І я запропонував на це місце тебе.

- Миколо, бійся Бога, та що ти робиш! Я не зможу цього робити.

- Зможеш, сестричко, зможеж. Я тебе добре знаю. Ростом і статурою ти вже можеш бути першою дамою району.

- Що ти кажеш. Я не маю куди сховати свого лиця. Воно таке червоне, ніби пофарбоване в червоний колір.

Микола взяв її за лікоть, притягнув до себе і притулив голову до своїх грудей.

- Зрозумій, люба, що нам доля доручила виконати для народу та України дуже важливу справу – здобути незалежність. Хто її здобуде, якщо не ми? “Декалог” я дам тобі сьогодні, а ти повинна прийти в бібліотеку Просвіти й виписати собі дві книжки – “Історію України” Дорошенка та “Історію України” Крип’якевича. Бери по одній книжці й добре її простудіюй, а тоді візьми другу.

- Та коли я це все вивчу?

- Ти закінчила сім класів на “відмінно” й вже багато з цього знаєш. Ці книжки не дуже грубі, розраховані на учнів гімназій. А “Декалог” ти будеш вже знати завтра рано. Я тебе добре знаю, Катрусю! В нашій роботі найосновнішим є вміння мовчати. Ніхто про нашу роботу не сміє знати. Це стосується й цілої родини. В “Декалогу” про це сказано. Вершиною премудрості в цьому є вміти мовчати.

- Вже в церкві перестали бити дзвони. Почалася Служба Божа, а ти ще тут. Тато будуть мене сварити, що я тебе не відпустила.

- А ми свідомо згрішимо. Скажемо, що погубив худобу. Отже, Катрусю, я повідомив тобі все найосновніше. Тепер - до роботи. Коли будеш гнати худобу додому, розпутай коні. Вони самі підуть із пасовиська. Я вишлю до тебе Любу.

- А що я маю сказати брату Івану? – з цікавістю спитала Катруся.

- Нічого. Вдай, що ти нічого не чула й не знаєш. Головне – навчитися мовчати.

- На, візьми жакет додому, бо стало вже тепло, - сказала Катруся.

- Жакет я не беру. Розклади його й лягай на нього.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69