Вiчна Слава Героям УПА сторінка 8

Катруся так щиро зайнялася вивченням “Декалогу”, що не почула появи в хаті наймолодшого брата Стефана. Ніби трохи злякалася. Спитала:”А де решта людей?”. “Та вже всі вдома” – відповів той. Швидко сховала книжечку за пазуху й пішла на подвір”я. Микола йшов останній. Взяла його за руку й сказала: “Я вже вивчила всі заповіді “Декалогу”.

- Я тобі казав, що до вечора ти вивчиш все, - обнявши, поцілував її в щоку.

- Миколаю, після обіду я піду в Терло в книгозбірню й випозичу “Історію України”. Я знаю, як вона виглядає, бо дещо вчила з неї в школі.

Микола трохи подумав, повернувся до неї лицем і сказав: ”Я сьогодні поїду ровером у Хирів і в кого треба дізнатися, спитаю, що треба знати обов’язково для твоєї роботи”.

Пообідавши, Катруся по-святковому одягнулася, причесалася й зібралася йти, але її побачив тато й спитав: “Де йдеш, дитино?”

- Хочу побачити нашу Марійку. Треба в неї дістати книжку й трохи попліткувати, мені за нею навіть навірилося.

- Там довго не будь, бо часи стали якісь непевні, - з острахом сказав тато. – Всюди швендяють польські жовніри, що не здалися німцям, та напівдикі, обірвані й брудні москалі, яких сюди засилають. Кажуть, що між Терлом і Смільницею, коло першого містка в лозах зловили якусь молодицю й познущалися.

- Таке кажете, тату, що аж страшно стало.

- Так кажуть люди й що це було вчора чи перед вчора по обіді, - перебили її тато. – Хоч від Смеречини до Терла треба йти близько кілометра полем через потік, край недалекий, але будь там уважна.

Внутрішньо Катруся настрашилася, але не подала вигляду. Взяла малу торебку й пішла вниз до потоку. Йшла насторожено, часто озиралася на всі сторони. Скоро страх відійшов, а в грудях стало приємно від того почуття, що скоро її будуть приймати в Юнацтво ОУН. З легкими й радісними думками прийшла в читальню й попросила дівчину, яка видавала книжки, дати їй потрібну книжку. В селі зустрілася з добре відомими дівчатами й хлопцями. Одна одній розповідали всякі небилиці, з хлопцями жартували про любов.  Час йшов швидко, треба було йти додому. Дівчата й хлопці спацером підвели її аж до потоку, який відділяв Терло від Смеречини.

Коли прийшла додому, Миколи не було. Сіла й почала гортати книжку, а пізніше знову взялася за “Декалог”. У двох чи трьох місцях збилася від змісту, що надало їй ще більшої сили до праці. По обіді корови пігнав пасти Стефан. Він був рослий, хоч мав всього сім років. Коні вигнав на пасовисько тато й там їх спутав. Решта дня пройшла скоро. Стемніло. Настала ніч, а Микола ще не прийшов. Лягла спати, але сон не йшов. Помало таки заснула.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69