Вiчна Слава Героям УПА сторінка 12

Накидала в миску варених пирогів, налила там густої сметани й почала майже ковтати пироги. “Чи їла я колись щось смачніше?”, - подумала Катруся.

День за днем летіли за роботою шалено швидко, хоч дні були вже довгі. Спочатку напрацювалися коло бульби й грядок, порядку коло хати, а тут вже пішли й сінокоси. Катруся походила з багатого й роботящого роду. Родина Пукачів була однією з найбагатіших серед навколишніх сіл. Поколіннями створювалася й міцніла працьовитість, наполегливість, любов до землі й усього, що їх оточувало. Рід тішився повагою й пошаною від сусідів і від людей з дальших сіл. Рід любовно й послідовно створював архетип бойка-газди, що вмів шанувати себе й любити всіх людей. Серед родичів була в глибокій пошані релігійність.

Виростаючи в такому середовищі, Катруся була ніби згустком того всього, що вище описано. В школі завжди вчилася добре, була наполегливою й старанною. В найбільшій мірі в ній була розвинута порядність і ввічливість до всіх. У читальні й отець у церкві її завжди відзначали як найкращу, витриману й культурну дитину. Батьки та рідні тішилися цим.

До праці в господарстві була охочою й два рази казати їй щось зробити не треба було. Так, коли почався сінокіс, тато з двома синами пішов косити, а вона зі Стефаном погнала пасти худобу. Пригнавши худобу, стоячи й ходячи, щось з’їла, взяла вили й попросила, аби Стефан вийшов до неї в поле. З того боку, де краще світило сонце, почала розбивати покоси, здалека крикнувши косарям “Дай Боже щастя!” “І тобі, сестричко”, - відповів Іван. Декілька разів поглянула на лан скошеної трави й подумала: “І коли я те все розкину?” Враз побачила за собою Стефана й Любу, а ті малими дерев’яними вилами досить вправно розтрушували траву. Їй стало веселіше. Щоб не ходити вперед і взад, розбивала три покоси, а Стефан – один. Не відставав, а й її ще підганяв словами.

У скорому часі косарі закінчили косити. Сіли, закурили, а тато встав і пішов додому. Іван і Микола збили з кісяти й розкидали покоси кісятами. Це в них виходило вправно. Може й не згірше, ніж у Катрусі. Коли зійшлися, бо Катруся зі Стефаном і сестрою розбивали з долини вгору, а брати згори вдолину, Микола попросив Стефана піти розтрясати з іншого боку, бо хотіли разом поговорити. Коли залишилися самі, Микола сказав до Катрусі: “Я все розповів Івану, бо немає потреби серед нас тримати таємницю”. А далі спитав: “Як тобі сподобався провідник?”

- Він дуже гарний, стрункий, веселий і гнучкий, як лоза, - відповіла, червоніючи, Катруся.

- А я того й не зауважив, - розсміявся Микола. – Ти вже в нього влюбилася?

- А як такого не любити? Та й він, напевно, не дуже старший від мене.

- Ні, Катрусю, - перебив її Микола, - він старший на три роки.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69