Вiчна Слава Героям УПА сторінка 22

Все було добре, та думка про те, що в селі може появитися москальня, тривожила людей. Вони поки-що приїжджали в село достатньо рідко, нагадуючи про здачу яєць, молока та податку.

     Селяни досить часто їздили до Хирова й бачили в селі Халупки хати-пустки, з яких москалі вивезли поляків у Сибір. Такі вивози проводилися по всіх місцях нашого краю. А люди говорили: “Нині вивозять їх, а завтра - нас”. Найчастіше люди замовкали, бо не було села, де б не заарештували двох-трьох чоловік. Тюрми в Самборі, Дрогобичі, Стрию, Львові були переповнені арештованими. Найчастіше арештовували за те, що колись ці люди на концерті читали вірші Шевченка про Україну та московське горе, ходили на могили вояків УГА в Хирові, були активними членами Просвіти. Часто нагадували те, що люди давно забули.

     Прийшли свята. Микола перевіряв хлопців, чи підготувалися до вступу. На Стефана, коли всі сиділи в теплій хаті, малий Стефан вбіг в хату й крикнув: “На подвір’я приїхали два пани на санях!” Микола поглянув у вікно й впізнав “Гриву” та його зв’язкового “Лисого”. Мовчки вискочив з хати. Коли підійшов до саней, коні були вже прикриті кожухами, а до дишля був прив’язаний рантух із оброком та трохи сіна. З хати вийшли Іван з татом та Катруся. Всі привіталися “Христос ся рождає” – “Славимо Його”, - відповіли всі разом. “Заходіть до хати, любі гості”, - сказав Микола. Зв’язкового провідника господар знав добре й між ними почалася щира розмова, а всі інші родичі. Катруся з любов’ю підготовляла все на стіл. Почалася гостина, перед якою провідник поздоровив господаря з днем Ангела, а малого Стефана в хаті вже не було. Після короткої гостини Іван пішов за хлопцями, яких мали приймати в ОУН. У скорому часі вони прийшли, а тато й “Лисий” пішли на кухню.

     “Грива”, приймаючи хлопців в Організацію, не хотів вдаватися в точні формальності, бо до кімнати міг ввійти хтось із родини чи навіть сусід. Провідник спитав формально, чи всі готові до вступу, чи знають “Декалог” і 12 прикмет націоналіста. Вступаючі відповіли ствердно. Тоді зав’язалася невимушена розмова про те, яким повинен бути оунівець, як поводити себе з народом, ворогом, як посвятити своє життя волі України. Присягу вірності обов’язкам України говорив кожний зокрема. Після присяги заспівали “Ще не вмерла Україна”. Люба відкрила двері й заглянула до них, а хлопці перейшли до коляди. Всі, хто вступили в Організацію, кинули курити й вживати алкоголь.

      Провідник ознайомив їх із станом розвитку ідей незалежності й боротьби в навколишніх селах. Дуже добре ця справа просувалася в Лібуховій, Смеречині, Сушиці. Трохи слабше в Росохах і слабо в Терлі. “Ми не можемо створити там навіть клітини. Про це треба подумати всім. “Наші ”цигани” бояться смерті”, - з іронією й сміхом сказав Михайло Магац – “Чуйний”.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69