Вiчна Слава Героям УПА сторінка 28

Після декількох випитих він мені розповідав дивовижні речі про зближення наших людей з Московщиною. А вкінці, ледь обертаючи язиком, зробив висновок: “Ти знаєш, що всі, які повертаються з Сибіру, давали підписку про співпрацю з органами”. А я йому: “Ти, друже, щось перебільшуєш”. “То колись побачиш”, - відповідає мені. Дійсно, я в цьому переконався. За виключенням, що не всі.

Мушу розказати про один цікавий випадок. Друзі мене познайомили з людиною, що входила в десятку керівної структури ОУН-УПА на Закерзонні. В середині вересня 1947 року його з товаришем, якого він вибрав сам, вислали на зв’язок із підпіллям Західної Європи. У Чехії їх зловили. Допити. Нічого не сказав. Вислали на нові допити в Польщу. Нічого не сказав. Із документами допитів вислали в Москву. Нічого не сказав. Вислали в Київ, після довгих мук-допитів, нічого не дізнавшись, засудили на 25 років таборів. У Норильську до року став дистрофіком. У медичний пункт принесли напівмертвим. І там було маленьке підпілля, яке допомогло вижити, дістаючи харчі, а пізніше влаштували ремонтником апаратури в табірну лікарню. Після смерті Сталіна дозволили вчитися в вечірній школі – треба було мати атестат зрілості. Хоч до того закінчив на “відмінно” Перемишльську гімназію, а потім і середню школу. Документів не було, бо залишилися в Перемишлі. І тут успішно закінчив середню школу, але медалі не дали. Вступає в філіал Московського енергетичного інституту в Новоросійську. Працює інженером-енергетиком, заробляє гроші, але всякими способами намагається виїхати на Україну. Пише заяви, прохання, різні відношення. Все даремно, бо ставлять конкретно питання: “Підпиши заяву про співпрацю з органами й тебе відразу ж відпускають”. Дні, тижні, місяці сумнівів, надій, сподівань. А специ не забувають, нагадують, чи ще не вирішив. Здався. Стільки допитів – не зламали, суд, страшенно важка праця – не зламали.

      Ніхто в світі не може собі уявити, знати, яких вони мали висококваліфікованих спеців по психології криміналістики. Спеціальні підручники, інструкції писали ще спеціалісти царської Росії. Висококваліфіковані специ постійно проводили інструктаж для слідчих НКВД, МГБ, які навіть по виразу обличчя, очей, поведінки людини безпомилково вловлювали послаблення психічного стану в’язня й підбирали відповідні обіцянки, а при своїй потребі витягали із шухляди пістолет, шланг, яким били по спині, а понад голову навіть стріляли. В їжу давали багато соленої риби, а після не давали пити, спати. До прикутої до підлоги табуретки прив’язували в’язня, до стіни прибивали товсту гуму, а в чоло й обличчя били кулаками. Голова, як м’яч, віскакувала від гуми; били з невеликими перервами так довго, скільки була свідома людина. У Старому Самборі ще живе людина, яку на допити брали в 16 років. Він знав, де криївка, й вони це знали.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69