Вiчна Слава Героям УПА сторінка 41

На це вони мали мало часу, бо на них наступали німецькі мотоциклісти й панцирні авто. Коли прийшли німці, пригнали російських полонених, яких заставили рити ями, в які скидали коней і вояків. Трохи зачищали поле від техніки. Коли добре смеркло, стало тихо. Іван дуже уважно вийшов з очерету й попрямував до хат. Його прийняли добре. Дали їсти й напитися. Він попросив замінити йому мокрий солдатський одяг на цивільний. Люди в усьому догоджали, бо говорив українською мовою. На дорогу дали хліба, сала й сиру. Розпитав у хаті, яка дорога веде на Львів. Все, що могли, докладно йому пояснили. Пояснили, які міста й села розташовані біля лісів. Попрощавшись із гостинними людьми, Іван пішов. Ніч була коротка й Іван дуже спішив, бо днями не хотів іти. Вночі йшов полями попри села. Коли почало світати, зауважив ліс, хача він і не був у його напрямку. Зайшовши в ліс, відчув повне безсилля й голод. Знайшов добру схованку, сів і почав їсти, а йому здалося, що хліб їдять декілька людей, - так швидко він зменшувався. Решту наїдку заховав, хоч не був ситий. Постійно думав про те, щоб не заспати, але втома була така велика, що заснув мертвим сном. Пробудився, коли сонце схилилося геть на захід. Просидів з півгодини й, не почувши найменшого шелесту, пішов за сонцем. Достатньо далеко виднілися села, але всюди було тихо й спокійно. Почало смеркати. Вийшов з лісу, щоб йти полями, - так було легше. Тільки великий голод спрямовував його в село. В селах говорили достатньо похожою до нашої мовою. Люди часто його боялися й насторожувалися, бо почалися землі, де діяла партизанка. Так два місяці добирався додому.

      У наших краях була вже налагоджена німецька адміністрація. Домашні порадили йому зачекати два-три дні. Він так і зробив. Через п’ять днів вийшов з хати, а сусіди цікавилися, звідки він взявся. Пояснював, що втік з російського війська. А вже через день у село приїхали польові жандарми з українською поліцією й усе записали. А ще через день приїхали німецькі чиновники з українською поліцією й проголошують його солтисом. А ще через два-три тижні раптово наїхали гестапівці й вимагали видати брата Миколу. Всі в хаті заперечили, скзавши, що Микола в Німеччині й додому не приїжджав. Його попередили, що якщо знайдуть Миколу, тоді всіх на подвір’ї розстріляють. Почався довгий обшук, а Миколи не знайшли. Попередили, що коли прийде Микола, нехай з’явиться в Хирівську поліцію. Микола дійсно приїжджав додому з Німеччини з завданням ОУН. Але про це буде далі. Микола з Іваном творили боївки ОУН і вишколювали їх. За часів свого солтиства Іван постійно вишколював боївки з Прихідняком “Вуйком” у селі Рудавка. Коли німці відступали, в усіх навколишніх лісах і селах були не тільки боївки УПА, але й відділи й підвідділи. З відступом німців Іван пішов в один з таких відділів, що був під керівництвом брата Миколи. Був Іван “Гончар” вбитий при виході з села Біличі, коли з другом Лемиком Михайлом поверталися в Смеречину в лютому 1946 року. За відомостями брата Стефана їх видав Цап із села Біличі.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69