Вiчна Слава Героям УПА сторінка 44

 

У 1940 році Михайла забрали будувати окопи й укріплення під Перемишлем. Там пережив різні пригоди, але таки повертається додому перед самим фронтом. Пригадуєте, як він “крав” свої коні в москалів? Фронт пройшов дуже швидко, не зачепивши села. Німці почали створювати свою владу – адміністрацію. У них це виходило повільніше, ніж у москалів. Господар тимчасово виконував роботу солтиса. А коли з російської армії втік Іван і прийшов додому, німці поставили його солтисом.

Жити стало легше, але страшно, бо додому таємно повернувся Микола, якого Крайовий Провід прислав творити повстанську армію. Іван також працював з ним дуже активно. Користуючись владою солтиса, збирав зерно, молов на муку, крупу й постачав повстанців. Спеціально на це призначені люди різали різну худобину й також відправляли в ліс. Михайло в цій роботі виконував основну роль. Серед народу завжди знайдеться паршива вівця. Вони й доповіли німцям. Німцям також сказали, що Микола керує всією партизанською справою. Гестапо на машинах і мотоциклах приїхали в село, оточили хату Пукачів і вимагали видати Миколу, а Микола Бог знає де. В хаті зробили обшук. Не знайшовши Миколу, заложником взяли Михайла й відправили його в Австрію в табір для політично небезпечних для них людей із всієї Європи. Його поселили в барак для українців. Для проведення слідства його перевезли в грудні 1943 року в місто Сельжешен біля Відня. На допитах йому доводили, що він та п’ять інших українських в’язнів знають, де знаходяться табори повстанців у лісі. А йому ще доводили, що він знає, де є брат Микола. Проте, свідків чи документів вони на те не мали. Михайло всього зрікався. Незважаючи на це, його засудили до ув’язнення в концтаборі Дахау. Він зрозумів, що це смерть. Їхній тимчасовий табір був обгороджений високим дощаним парканом, а охорона стояла лише на вишках з кулеметами та прожекторами. Як практична й рішуча людина, вирішив втікати в першу ж ніч. Цьому сприяла тепла й вітряна ніч. Перелізши щасливо через огорожу, втікав у напрямку Відня.

       У голову йому прийшла достатньо авантюристична думка: вертатися додому й попрощатися з рідними. Коли говорю про це сьогоднішній молоді – сміються, бо чому ж він відразу не втікав на Захід. Висока моральність для нашої молоді не існує. Бо що там рідня? Тільки власні вигоди рахуються. Довго й дуже небезпечно добирається додому. Тут урядують німці, які забрали в їхньому домі дві кімнати, а в інших урядує Микола з озброєними повстанцями. Йшов 1944 рік. Німці не були такі самовпевнені, як рік-два тому.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69