Вiчна Слава Героям УПА сторінка 49

 

“Біга” весь час думав над тим, як зв’язатися з “Лебедем”. Ходячи довго навколо гущака, склав план зв’язку з “Лебедем”. Присісти боявся й навіть боявся спертися об дерево, аби не заснути. Його експресивний характер не давав йому спокою. Декілька разів відходив достатньо далеко від друкарки. Коли минуло три години, підійшов до неї. Вона  зіскочила на рівні ноги. Він заспокоїв її. Вона обтрусилася, поправила волосся, перестелила “ліжко” й запропонувала йому лягти. Він також заснув за лічені секунди. Лягаючи відпочити, він взяв в обидві руки “шмайсер”. Вона відійшла від нього на декілька метрів, їй стало холодно й вона почала швидко ходити навколо гущака й прислухатися до найменшого шелесту.

Він пробудився сам й запитав її, котра година, бо вона мала годинник, циферблат якого світив. Ще почекаємо годину, хай добре стемніє. Вона йому не заперечувала.

-Я спочатку думала, що Ви підете на зв’язок, а я Вас тут зачекаю. Виспавшись, я прийшла до думки, що підемо разом і тільки в разі небезпеки я від Вас відстану.

Вони були близько до польського кордону, який був пересунений на схід у час операції “Вісла”. За короткий час вони побачили світло в хатах села Береги. Кордон з Польщею в той час охоронявся дуже погано й люди знали багато переходів. У селі рідко було чути гавкіт псів. Хата, до якої йшов “Біга”, знаходилась десь за сто метрів від лісу. Він добре знав пса господаря. Її попросив зупинитися в добре замаскованому місці, а сам пішов. Пес гавкнув раз чи два й стих. Домовленим способом викликав господаря. До хати не зайшли, бо їй добре було видно їхні силуети на білій стіні. Пізніше зайшли в тінь і доволі довго розмовляли. Охоронець повернувся до неї.

- Ну, як там справи? - спитала вона.

- Результат треба почекати день або два, - відповів “Біга”. – Йдемо на старе місце в гущак. Але підемо через границю іншим шляхом, бо доля не любить повторення. Йдемо ближче до Устрік, бо поляки охороняють границю дуже слабо.

Спокійно, помало, а головне – тихо перейшли границю й пішли в напрямку до гущака. Біля грубої ялиці з двома вершками “Біга” зупинився й показав “Вишні” місце, де “Лебідь” з охоронцем мали покласти плоский трикутний камінь. “Все може статися й Ви повинні знати, де “Лебідь” повинен Вас зустрічати, а перед тим покладе камінь й сховається”. Повстанці прийшли на старе місце й добре його обстежили. Все було в порядку. Почало світати.

- Ви, друже, хочете спати? – спитала охоронця.

- Ні, - відповів той твердо, але спокійно. Трохи почекавши, продовжив. – “Я смерті не боюся й про неї не думаю, але твердо знаю, що такий час настане. Цієї зими в криївці мені декілька разів приходила думка, чи добре ми зробили, взявшись за зброю. Чи дасть це якісь добрі результати? Вибачте мені, друже “Вишня”, дайте мені на це відповідь, бо Ви це добре розумієте”.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69