Вiчна Слава Героям УПА сторінка 51

Зачаївся й дуже прислухався до будь-якого звуку. Небо було безхмарне, зійшов місяць і він добра побачив двоє блискучих очей і хитру довгу мордочку. Лисиця його добре чула по запаху, але була спокійна, бо ніхто не рухався. Підійшла два-три метри ближче, зауважила повстанця, розвернулася й побігла до села. “Біга” на чотирьох попід ялички наблизився до “ліжка”. Навіть незначний шум розбудив її. Вхопила автомат, який був під палаткою на грудях. Розбезпечила, клацнула замком, але він встиг її окликнути.

 

- Я дуже заспалася, - сказала вона й встала на коліна.

- Я тихіше малої звірини на чотирьох повз до Вас, нічого не зачепив і не зламав. Спите, як заєць, - виправдовувався повстанець.

- Це вже звичка, яка ввійшла в мій характер за чотири роки мого повстанського життя. Що будемо робити?

- Подивіться, котра година, - попросив він.

- Квандрас по одинадцятій, - відповіла “Вишня”. – Ще заскоро йти під домовлену ялицю.

- Я піду близько другої години ночі, - уточнив “Біга”.

- Не піду, а підемо, - уточнила “Вишня”.

- Як того бажаєте, - сказав він. – Ми можемо мати роботу, - взяв гарні білачки й показав їй. – Палатками загородимо малий клаптик землі, позалатуємо всі дірки, розпалимо маленьку ватру й спечемо гриби, які з канапками будуть дуже смачні.

- А це безпечно? – спитала вона. – Я Вам дуже довіряю, бо довго знаю Вас. І люди розповідають про Вас дивні речі.

- Люди все перебільшують, - опирався він її похвалі. – Коли Ви спали, я всю цю місцевість обійшов декілька разів. Всюди тихо. А найбільшим знайком тут є лисиця.

- Яка лисиця? – з великим здивуванням спитала “Вишня”.

- Коли Ви спали, я сидів недалеко від Вас й почув підозріле шелестіння. Взяв автомат, підготував гранату й поповз у напрямку шарудіння. Побачив між яличками лисицю. Вона також побачила мене й побігла у бік села. Якби тут хтось близько був, звірина би втікла. Отже, тут поблизу нікого нема. Село далеко, а прикордонна застава аж дуже далеко.

- Та робіть, як знаєте, - сказала вона.

Він причепив дві палатки до яличок, отвори затулив шапкою (?), торбою, сухарями галузок та іншим. Наламав тонких сухих патичків із сухарів яличок. Вона прикрила його маринаркою, а він ліг на землю, викресав із запальнички вогню й підпалив патички, які дуже скоро запалали. Настромив на сучки гриби. Дав їй два патички з грибами й пояснив процес смаження. Такого мізерного полум’я та вогню було достатньо, аби спекти гриби. І самі добре зігрілися, бо сиділи майже в провізоричній хатинці. Мізерний вогонь підтримували й далі. Він витягнув з торби решту канапок, гриби посолили, бо повстанець завжди мав при собі сіль, почали смачно заїдати.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69