Вiчна Слава Героям УПА сторінка 52

Час йшов швидко, бо були при роботі. Зняли й поскладали палатки, перевірили зброю, помолилися, вогонь загасили й засипали хвоєю, замаскували сухими сучками, перевірили, чи нема поломаних гілок і пішли. Йшли повільно з великою осторогою. Він – 8-10 метрів попереду. Зброя була відбезпечена. Йшли достатньо довго. Він махнув до неї рукою, що означало – стій! Вона також впізнала грубу ялицю з двома вершками. Зайшла за дерево, довкола якого були кущі й сховалася між них. Він зупинився біля умовленої ялиці, побачив великувату трикутну плитку, подав звіриним голосом сигнал і закам’янів під ялицею. Довго чекати не довелося. Почувши умовну відповідь, “Біга” вийшов з прикриття. Підійшов “Лебідь”. Коли вже добре розпізналися, “Біга” покликав рукою “Вишню”. “Вишня” з  “Лебедем” дуже добре зналися. Вони тепер були найвищими керівниками цього району.

- Де будемо говорити? – спитав “Лебідь”.

- Я раджу повернутися на стоянку нашого старого місця, - сказав “Біга” до “Вишні”. – Чим менше витоптаних і вилежаних місць, тим краще для нас.

- Так і правильник вимагає, - сказала “Вишня”.

- Давайте ведіть нас, - заспішив “Лебідь”.

- Вибачте мені, що я беру першим голос без дозволу, - сказав “Біга”.

- Більше переді мною не вибачайся, - зауважив “Лебідь”. - Я тебе й так добре знаю, певно, ліпше, як себе. Ніхто з товаришів не є так близький мені, як ти.

- Отже, я маю таку думку:  йду перед Вами на 10-15 метрів попереду, а за нами друг “Шрам”. Коли прийдемо близько до стоянки, “Вишня” йде з Тобою, бо вона тут терен добре знає, а я зі “Шрамом” охороняю стоянку, - пояснив “Біга”.

- Ми одобрюємо Ваш план, - сказала “Вишня”.

Охоронець почав від них відставати, а з часом розійшлися в різні сторони.

- Коли Ви попросили мене порадити, кого вибрати в тій акції за охоронця, я, не задумуючись, вибрав “Бігу”. Це людина одержима, геройська, вигадлива й дуже порадна. Він не знає компромісу з ворогом. А тепер дайте мені відповідь, що сталося особливого, що Ви так раптово заалярмували мене? Ви урівноважена, спокійна жінка й без причини на це не будете даремно алярмувати. Що сталося?

- Я знаю, що коли я сюди прийшла, в Коростенко було близько сімдесяти повстанців.

- У нас було сімдесять три повстанці, а тепер є сім, – поправив він її.

- От бачите. І так у кожному селі. Є села вже без повстанців. Скажіть мені, хто тепер є районовим провідником? – закінчила вона.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69