Вiчна Слава Героям УПА сторінка 55

 

- До хати вже близько. Починає смеркати, а як добре стемніє, тоді підемо, - пояснив він. – Від хати близько до лісу й нам буде легко.

- Може, виберемо краще місце для обсервації? – спитала “Вишня” .

- Сидіть тут, а я піду під ту грубу ялицю, бо разом бути не можна, - пояснив їй.

Так тихо сиділи півтора години. Він підійшов до неї й сказав: “Йдіть за мною кілька кроків, а коли я махну рукою, станете й добре замаскуєтеся. Зброя хай буде напоготові”. Пішли. За короткий час він махнув рукою. Вона стала й замаскувалася, а він, нагнувшись, пішов до хати, трохи стривожився, бо не загавкав пес. Підсунувся до вікна й постукав умовним сигналом.

- Хто там?

- Я “Біга” з Коростенко. Ти мене, певно, забув. Я притулюся до шиби й мене скоріше впізнаєш.

Притулився до шиби й відразу почув: “Йди, а я зараз вийду”. Двері відкрилися й вийшов зв’язковий. Пішли в ліс, який був недалеко від хати. Щоб задовільнити свою цікавість, “Біга” спитав, де пес, чому не гавкає. Виявилось, його вбили москалі. Далі “Біга” спитав:

- Ти чув про “Вишню”?

- Я її, певно, зо два рази бачив, - відповів зв’язковий.

- Вона зі мною. Я її покличу. Ти її впізнаєш і нам буде легше говорити.

- Добре, йди.

Але йти не було потрібно, бо за час їхньої розмови “Вишня” підійшла до них і привіталася.

- Я Вас впізнаю й забути Вас не можна, бо Ви така висока й струнка, - відповів зв’язковий.

- Я йду на 20-30 метрів від Вас і буду спостерігати, - промовив “Біга”, а “Вишня” сказала:

- Я друкарка Хирівського районного проводу. В повстанцях були два мої брати. Найстаршого, Івана - “Гончара”, вбили енкаведисти біля села Біличі в лютому 1946 року. А другий брат Микола – “Влодко”, “Швидкий” є замісником референта СБ Хирівського району. Власне зі “Швидким” мені потрібно обов’язково зустрітися, - поінформувала зв’язкового “Вишня”.

- Ця справа буде досить складною, але не безнадійною. Я три дні тому був із ним. Ви самі знаєте, що я не знаю, куди він пішов. Я знаю того зв’язкового, який був із ним, тому через нього можу зв’язатися з Вашим братом. Але це не є певним, бо через три дні він може бути на Старосамбірщині чи на Турківщині, - висловив свою думку зв’язковий.

- Без зустрічі з ним я не можу повертатися в свої краї. Я буду чекати стільки, як це буде потрібно, - твердо сказала вона.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69