Вiчна Слава Героям УПА сторінка 58

 

- Він нікого й нічого не боїться, дуже вигадливий і порадний, але на сьогоднішній день має суттєву ваду. Його безстрашність не дає йому аналізувати й контролювати ситуацію. Пару років тому це був великий герой, а тепер треба більше розсудливих людей, стриманих, - пояснила Катруся.

- Ти скажеш йому про мене? – спитав Микола.

- Ні, ми прийдемо в Коростенко й розійдемося, а мої зауваження можуть його нервувати й він буде робити ще більші помилки. Ламати характер заважко й пізно, - пояснила вона.

- Ти слушно робиш. Як Ти політично виросла! Про смерть не думай. Вона прийде, коли треба буде.

Встав, взяв її за руку, притулив до себе, поцілував, потішаючи її.

Недалеко від них, за ялицею, стояв охоронець “Влодка”, якого він підкликав. З’явився й “Біга”. Всі попрощалися, а вкінці “Влодко” попросив ”Бігу”: “Бережіть сестру. Вона варта життя”. Всі розійшлися. “Вишня” взяла “Бігу” за руку й сказала: “Не спішіть. Тут недалеко застава. Дотепер все закінчилося так щасливо. Хай так буде й далі. Скоро буде світати. Москалі можуть мати спостережні гнізда й нас з далекоглядів можуть обсервувати”.

- Не страште, бо страх має великі очі, - жартував “Біга”. Він пішов, а вона відставала. Це його нервувало. Підійшли близько до застави. А чому так близько? Бо ці місця слабше охороняються. Перед ними появився потік  і прикордонні дзоти. Вона лягла в потік і так притиснулася до землі, що ніби влізла в неї, й помалу працюючи руками й чуть-чуть ногами, сунулася вперед. Поліз він, спішачи, зачепив автоматом дріт, запрацювала сигналізація. Він вийшов з потока й показав їй рукою напрямок, сказавши: “Там глибокий потік з водою. Біжіть водою до Ств’яжа. З води не виходьте, а я прикрию Вас” . До потока було досить далеко й вона захекалася. Скочивши в воду, швидко побігла. Досить далеко було чути перестрілку в іншій стороні. Добігши до Ств’яжа, стрілянина стихла. Повернула голову в цю сторону, зупинилася, перехрестилася й сказала: “Боже! прийми його душу!” А про себе подумала, що впав за неї.

 

      Тепер бігла ще сильніше, а бігти стало тяжко, бо під гору й у воді. Нарешті побачила великий кущ лозини, що майже повністю спустився в воду. Підбігаючи до куща, автомат закинула на плечі, в воді трохи підскочила й вхопилася за досить товсту лозину. Руками підтягувалася, допомагаючи собі ногами, видряпалася на нього. Прислухалася до гавкоту псів і криків москалів. Всюди було тихо. Почекала, поки з неї стекла вода, не відходячи від куща. Роззула чоботи й вилила воду, а взути ніяк не могла., бо чоботи були нові й тісні. Але тепер зауважила, що добре розвиднілося. Чекаючи, думала, а чи прикордонники бачили її, чи шукають і біжать за нею. Зрозуміла, що якби вони бігли за нею, тоді б давно догнали.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69