Вiчна Слава Героям УПА сторінка 59

 

Заспокоїлася. До пояса була мокра. Змерзла, а рухатися не могла. Чекаючи сонця, зрозуміла, яке воно нам дороге. До обіду на ній все висохло, стало тепліше й приємніше. Люди тут рідко ходять і худоби тут не пасуть, хіба що деякі, бо лози дуже густі. “Тут дочекаюся ночі й піду шукати своїх”, - так думала собі. В обід як не старалася, але все ж заснула. Спала, певно, зо три години, бо сонце хилилося вже на захід. Хотіла шалено їсти. Поглянула на годинник, який показував майже п’яту годину. Вже недовго. Це недовго тягнулося п’ять годин. Своїх знайшла, бо знала всі їх потаємні місця. Розповіла їм все подрібно.

Їх найбільше зацікавило питання виселення стількох багатьох сіл. Спільно домовилися, як їм діяти. “Зеньо”, ніби жартуючи, сказав: “Не журіться. Москаль може подбати про наше “виселення” швидше, ніж ми думаємо”. Ніхто не сказав й слова. А як показала доля, так воно й сталося.

- Що ще брат цікавого сказав? – обізвався “Черник”.

- Мене найбільше вразило те, що за аналізом СБ на 1949 рік большевикам вдалося втягнути в сексотство третину населення! Правда, він застеріг, що з них активних є мало, а більшість про щось говорять, коли їх допитують. Але задумаймося над тим, як наших повстанців тепер часто вбивають. Більше, ніж в 1945-1946 роках, а тоді нас було багато й ми не були вишколені. Казав, щоб менше довіряти загалу, а лише довіреним, вибраним. Зимувати більше в криївках, зроблених поза селом.

- Скажіть, друже “Вишня”, чому Ви для такої небезпечної подорожі вибрали саме “Бігу”? – спитав “Черник”.

- Мені порадив так зробити “Лебідь”, - відповіла вона. – А Ви мали щось проти цього? Адже “Лебідь” – провідник.

- Я глибоко не подумав, вибачте, - ніби оправдовувався “Черник”.

- Ще сказав, що енкаведистів тепер мало цікавлять прості повстанці, вони намагаються знайти стосунки з керівництвом. Просив бути максимально уважними.

Після подальшої розмови задуманий “Зеньо” сказав:

- Щойно кінець весни, а вже задумаюся, де зробити криївку. Головне – вибрати добре місце.

- Брат звернув мені увагу, що зима, яка прийде, буде найважчою в нашому повстанському житті. І тепер, коли я щораз більше думаю про це, все більша згідна з ним. Треба подбати про сухарі, топити солонину й масло в глиняні горщики. Бо зимувати в селі, певно, буде заборонено, хіба що в дуже добре замаскованих криївках.

Хлопці мовчали, кожен думав щось своє. Хоч пізніше ми ще декілька разів говорили про це. Референт дав їй трохи матеріалу для друкування. Вона відразу ж почала його виконувати.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69