Вiчна Слава Героям УПА сторінка 62

 

Один стояв на чатах, а троє пішли в криївку спати. Після трьох-чотирьох годин сну, який охороняли по черзі, друзі взялися до роботи. Місяць світив дуже ясно, вітер стих.

- Певно, буде зміна погоди, - сказав хтось.

Працювали без великого відпочинку всю ніч. Коли добре розвиднілося, посідали, оглянули яму й прийшли до висновку, що більше копати не потрібно, хіба-що підчистити й підрівняти.

- Але ж тут тільки яма й чотири бруси, що підтримують товсту й закорінену повалу, - звернула увагу “Вишня”.

- Ми всі розуміємо, що до кінця ще далеко, - ніби оправдовуючись, відповів “Черник”. – Треба додати ще до цього добротну раму з віком.

Хлопці робили щось кожного дня й на середину листопада криївка була готова. Продуктів ще не заносили, все інше було в криївці, бо не знали, коли буде падати сніг.

Миколай приїхав на білому коні. Потрібно було негайно заходити в криївку, а коли прибули на місце, побачили, що майже 100 метрів від криївки не було снігу. Все залишилося на ялицях, а особливо на гущаковому яличнику. Проте, в криївку зайшли, помолилися, освятили свяченою водою. Як закрили віко, стало моторошно. Засвітили наперед заготовлену лямпу найменшого нумеру. Вентиляція була дуже доброю між отвором біля грубого, добре замаскованого кореня, і дуплистим стовбуром. Повстанця, який допомагав, довго не було. Всі решта розмістилися на своїх місцях, а місце “Вишні” було закрите занавіскою з грубого конопляного полотна. Там можна було й митися. Час спливав дуже повільно, а кожен день відзначали в календарі, який самі зробили. Виходити з криївки на Різдв’яні свята й на Йордан не думали, бо в цей час найбільше нишпорили енкаведисти й сексоти.

Минув місяць проживання в криївці, пройшов Йордан з Іваном. Тепер рішилися показатися людям – 23 січня. На світ відправили Глинянського Степана – “Зеня”. Він знав всі явки, де могли бути естафети, знав дуже добре місцевість і людей. Зброю й одяг прикрив плащем, шапку змінив на цивільну. Разом помолилися, а друзів попросив не робити тривоги, якщо його не буде декілька днів – до тижня.

Пішов до Лодини, бо там мав родичів і надійний зв’язок з Коростенко. Все йшло щасливо. Всі відомості зібрав усно. Набрав повний міх, з якого зробив великий наплічник, напхав ковбаси, шинки, риби, хліба й про кутю не забув. У станичного був повстанський друг “Зеня”, який давав йому всю інформацію. Вкінці друг спитав його:

- Тобі далеко йти?

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69