Вiчна Слава Героям УПА сторінка 63

 

- Аж під Лодину, - відповів “Зеньо”.

- Знаєш, в мого тата є білий старий кінь. Я візьму його й він нас за годину віднесе там, де Тобі треба, - сказав повстанець.

До його тата було недалеко й десь через 20 хвилин “Зеньо” побачив, як хтось їде на коні до нього. Впізналися.

- Але Тобі буде погано, бо потрібно буде вертатися з конем додому, - пожалів його “Зеньо”.

- Будь спокійний. У селі нікого з енкаведистів і прикордонників немає. Я добре розвідав. По-друге, тато сказав, що коня вертати не треба, бо він старий і знає, що робити. На коня не натягай вуздечки, а просто візьми шнурок на шию, а коли прийдеш на місце, прив’яжи шнурок на шию й вдар долонею по заді, сказавши “Йди!” Він сам додому прийде.

Так і зробили.

Не доїхавши до потоку, що плив попри криївку, “Зеньо” скочив з коня й подав руку другові. Він також скочив з коня й зробив так, як сказав тато.

“Зеньо” дійшов до потоку, розгріб, витолочив сніг, зробив природню потребу й скочив прямо в воду. В потоці вода замерзла, а десь вгорі випливла на лід і по снігу текла вниз. По тій водяній кашці він пішов догори, а ногами постійно тягнув. Дійшов до ялиці, яка впала з берега в потік. Уважно видерся на неї й по ній видряпався на берег, не зробивши ані найменшого сліду. Попри ялиці й попід гущак, де не було снігу, дійшов до криївки. Досить довго сидів, прислухався. Всюди було тихо. Вдарив умовним способом по камінню. Чекав. Захиталася яличка. “Черник” спитав: “Ти “Зеньо”?”

- А кому ж ще бути? – жартуючи, спитав “Зеньо”.

- Ти сам?

- Ні, я веду шинку, ковбасу, рибу й таке інше, - засміявся “Зеньо”.- Що, пустите?

- З радістю, - відповіла “Вишня”.

Тут всі разом посиділи з півгодини. Переконавшись, що все спокійно, полізли в нору. Коли всі залізли, “Черник” сказав:

- Друже “Вишня”, накривайте стіл, будемо вечеряти.

- А чому я? – спитала “Вишня”.

- Бо Ви господиня.

       Вона розстелила на стіл три листки чистого паперу. Поклала на них по шматочку маринованої риби, малий шматок ковбаси й такий же шматок шинки, а також по досить великому шматкові хліба й маленьку проскурку, вмочену в мед. Підійшла до свого місця й почала голосно молитися: тричі “Отче Наш”, “Богородице Діво” . Всі за нею також молилися. Взяла свій кусочок проскурки: “Христос ся рождає” – “Славімо Його!”. Так само зробили всі інші. Порадила всім: “Їжте повільно, бо хто знає, коли ми їли ковбасу, шинку й сальцисон. Тут може бути катастрофа”, - засміявся хтось. Повечеряли. Аж тепер “Черник” сказав:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69