Вiчна Слава Героям УПА сторінка 65

Посунулася в гущаку майже на сам берег і добре бачила велику частину потоку вниз і вгору, хоч в криївці у заплічнику мала спідницю, а на поверхню вийшла у штанях військового фасону і куртці, яку минулої зими пошив їй кравець із тонкої шнрстяної німецької шинелі на ватоліні. Шальовий комір на куртці був вшитий із лисаю. Під курткою вона ще мала військовий жакет – кітель. В такій амуніції  їй було тепло. На ногах були ще майже нові чоботи. Мороз був не сильний і без найменшого вітру. Сніг лежав у потоці на протилежному відкритому березі, а навкруги неї було сухо. Така обстановка сприяла зародженню думок такого мінливого характеру. В лісі чувся серед ялиць спокійний шум, який практично описати не можливо. І чим більше вона вслухалася, тим сильніше відчувала розмову лісу, а на серці і в цілому тілі відчувала велику милість чи ласку. Ця розмова її сильно здивувала і навіть злякала. Їй хотілось закликати хлопців, щоб і вони почули таке явище, а на голову їй прийшла думка, якщо вони цього не почують і будуть з неї сміятися, кепкуючи, що в неї слаба голова. Рішила мовчати і нікому про це не розповідати. Чи може із страху перед невідомісттю, чи із суперечнисті між своїми думками розмова стихла, а залишився лиш милий спокійний шум старих ялиць. Може через дві години почула підозрілий шум і побачила повстанців, що наближалися до неї. Ще трохи постояли вслухаючись у навколишню природу і, не почувши нічого підозрілого, полізли  по драбинці у криївку. Останній добре обмацав краї віка, поправив і закрив вхід. Корінь декоративної ялички, що була посаджена на віку, надійно обмотана дротом і через віко пропущений в краївку, який прив'язали до грубого кореня ялиці. Ніхто випадково, чи навіть при потребі не міг вирвати ялички з віком. Роздягнулися і  почали готуватися до сну. Повстанці кілька разів питали Катерину, чому вона така замучена і вона вже хотіла сказати їм про почуте. Завстидалася а хлопцям пояснила, що це зв'язане з братом. Коли настала справжня ніч, а для них день, Катруся засвітила лампу, витягнула зроблений календар і почала його розглядати. За кілька секунд сказала: «Хлопці, з понеділка починається піст. Я би хотіла в найближчий час висповідатися і прийняти святу Євхаристію, якщо можна зробити». Може через хвилину «Зеньо» сказав: «У Лодину із гір із-за Старого Самбора прислали старого священника. Кажуть, що він дуже добра людина і отець. Хай друг «Черник» пішле когось на Старосамбірщину і про нього все дізнається», Так і зробили. А за тиждень мали відповідь, що отець Михайло Зубрицький із Мшанця аж надто порядна людина і давно зв’язаний з повстанцями і ОУН. «Зеньо» пішов на зв'язок до родичів у Лодину і там зв'язався з отцем, де домовився про час і місце сповіді. До сповіді і причастя ходили всі троє. Тепер чекали Великодня і весни.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69