Михайло Гальо пполковник УПА "Коник" сторінка 5

 

     Коли заглянути в народні епоси, саги, поеми та інші літературні твори, то знайдемо безліч героїв народів світу на різних контингентах, які жили і творили подвиги 500, 1000,  а навіть і 2000 років тому. Проте народи зберігають світлу пам'ять про них і оберігають, як зіницю ока. Про деяких написано сотні, а то й тисячі творів у літературі, музиці, живописі і ін. Збережені міфи і легенди як усні, так і письмові.

     Наші діти також можуть назвати героїв нашого народу раннього, середнього і пізнього середньовіччя чи навіть нової історії. Пам'ятаємо про Кожем'яку, про хлопчика з оброткою, який на очах татар переплив Дніпро і дав потрібні відомості киянам в 1240 році.  Пам'ятаємо про Гонту, Залізняка, Сірка, Данила Нечая, Івана Нечая, Довбуша і сотні інших одержимих у боротьбі за волю України. І це були тоді досить одинокі випадки. В часи ж фашистського і більшовицького лихоліття наші захисники в лавах ОУН-УПА  чинили масовий героїзм. В галицьких селах, містах, лісах, потоках і полях є тисячі криївок, де їх захисники останніми кулями вбивали себе, зривали гранатами, підривали криївки мінами, щоб не дати себе живими ворогу. А про них написано зовсім мало або нічого. Час віддаляє нас від тих подій. Помирають люди, що бачили і знали про це. Пам'ять стирається часом і різними хворобами. Вже тепер, щоб дізнатися про повстанця чи підпільника якісь відомості, треба опитати 5-10 чоловік. А що буде за 5-7 років? В архівних протоколах большевики майстерно намагалися зобразити людей і всі події в дуже викривленому історичному дзеркалі або замовчували найменші прояви свідомої національної боротьби.  Та й до архівів нас не допускають. Хіба що до друго- і третьорядних матеріалів. Вивчення життя і діяльності деяких героїв з архівних матеріалів неможливе, бо їх взагалі, тих матеріалів, не існує. Це люди із суспільним інкогніто боротьби. З огляду на це розповім про двох із нашого повіту.

     Гальо Михайло - "Коник" служив при польському війську. Потрапив до німців у полон.   З полону втік. За німців кудись зник і за півтора року вдома появився тільки один раз. Про це в польсько-німецьких архівах абсолютно нічого немає. За большевицької дійсності діяв в лісах між Стрийщиною та Івано-Франківщиною. А в 1945 році переведений на Закерзоння, де 7 січня 1946 року вбитий. Архівні матеріали або повністю відсутні, або є в дуже незначній частині. Тільки спогади рідних, близьких та друзів по зброї можуть пролити світло на його життя і діяльність. А за кілька років щось дізнатися про нього буде пізно, бо пропадуть останні свідки.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13