Михайло Гальо пполковник УПА "Коник" сторінка 9

       Кілька десятків разів вона з ним зустрічалася. Бувало, по годині і більше говорили сам на сам, але не знала його цивільного імені і прізвища. Про нього дізналася аж у наш час десь в 1992-93 роках, коли їй із Канади друзі вислали "Літопис Української Повстанської Армії" . То ж в томі 13 прочитала про нього.

       Вже значно пізніше в московських таборпх п. Оля згадувала про нього, створювала його фізичний і духовний образ і приходила до висновку, що 12 прикмет характеру українського націоналіста написано з образу "Коника". Мав таку велику силу волі, що зумів себе підігнати під ці партійні прикмети. "Пригадую, - каже вона, - перед вступом в Організацію нас вчили, а потім на вишколах продовжували, що ми маємо бути свідомі того, що працюємо з народом і для народу, і повинні бути слугами ідеї. Що не наша особа, а наша праця повинна бути на видноті. Він був повним втіленням цих ідей. Очевидно, що ці висновки є суб'єктивними. Але я таким його бачила і запам'ятала".  Він знав що пані Оля працювала з завданням "Орлана" і просив її в силу її можливостей діставати і купувати у Львові і в польських містах топографічні карти, компаси, погони та інші військові атрибути. Це вона робила з великим задоволенням і час від часу йому постачала. До дівчат із зв'язку розвідки та штабу завжди був коректний, ввічливий і люб'язний. Дівчата були про нього якнайвищої думки. Не пив і не курив. Не мав ніяких романів із знайомими дівчатами і карав тих, які любили надміру жіноче товариство. Він найкраще знав, як багато гине повстанців через любощі з дівчатами в селах і наводив приклади. Всі підлеглі в цьому питанні його дуже боялися і навіть створювали йому ситуації, щоб можна було мати на нього хоч якийсь компромат. Власне, компромат загостро сказано, хлопці, яких переповнювала пристрасть любові, хотіли, щоб менше їх переслідував і карав. Для себе він не робив ніякої скидки. Свої обов'язки виконував так, що не було найменшої розбіжності між його словами і діями. Все, що казав, виконував безоглядно. Такі самі вимоги ставив і до підлеглих. Але мав дуже дивовижне почуття межі між побратимством і субординацією підлеглого і командира. Абсолютну більшість свого часу проводив не тільки із старшинами і підстаршинами, але й з простими повстанцями. З ними їв, відпочивав, спав, а також проводив виучку. Сам так робив і стежив, щоб з найбільшою скурпульозністю командири відзначали заслуги кожного повстанця, але й карали за всі провини. Не визнавав ніяких компромісів до порушників дисципліни і порядку. Вимагав виконання повної відповідності між діями і вчинками в курені із "Бойовим правильником".

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13