Михайло Гальо пполковник УПА "Коник" сторінка 10

      Такі строгі військові і побутові вимоги не тільки не відчужували його від всієї маси повстанців, але й робили його глибоко поважаним і улюбленим командиром. Переважна більшість провідників ОУН і командири УПА походили із родин інтелігенції, мали гімназійну чи університетську освіту. В дитинстві і в підлітковому віці одержували в родинному середовищі гарну морально-етичну та національно-політичну підготовку. На такому сприятливому грунті в гімназіях і університетах продовжували сталити борцівський характер. Ставши керівником оунівського підпілля, партизанських загонів і штабів, вони були майже повністю сформованими високоосвідченими кадрами. Гальо ж виріс у простій селянській сім'ї. Про морально-етичне та національно-політичне виховання в родинному вогнищі не було й мови. Свою першу національну й політичну освіту здобував в організації "Луг", "Просвіті", в читанні художньої літератури про козаччину, організовані походи на стрілецьку могилу в Хирові та інше.

     Сходина за сходиною він піднімався до вершин військового визнання та слави. Серед інструкторів старшинської школи "Оленів" він був незаперечним авторитетом. Його неодноразово відзначали за дуже солідну підготовку до викладів. У всіх бойових акціях був як розумний ініціативний командир. Був готовий до самопожертви. І в цьому відношенні він час від часу перевищував межі дозволеного для командира. Через деякий час після третього наступу на Бірчу, де він загинув, зробивши висновки про хід бою, майже всі військовики зійшлися на тому, що надмірна хоробрість стала причиною його смерті. Як командир куреня повинен був бути трохи позаду і обсервувати хід бою, даючи накази і спрямовуючи чоти і сотні в необхідне місце бою. Він же в першій бойовій лінії вів своїх "левів" у бій і тільки на якусь хвилину скочив за дерево. Перехопивши повітря, вискочив із-зі дерева з піднятим високо догори автоматом у руці і,  зробивши крок чи два, впав на замерзлу землю. Таким його і побачив, повзучи з обома перебитими ногами, булавний "Чумак" (Ю. Борець) із сотні Громенка. К. Вірлинів пише про це так: "Киплять завзяті вуличні бої. В розгарі цих боїв гине геройською смертю в першій бойовій лінії на чолі своїх наступаючих неустрашимих левів-борців сам головний командир цілої акції. св. пам. полковник Коник".

     Другою причиною його смерті і відносної невдачі наступу на Бірчу було те, що розвідка дала неточні дані про кількість військ польських, про систему оборонних укріплень та їх силу. І останнє,  на місце бою сотня Бурлаки прийшла із запізненням.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13