Михайло Гальо пполковник УПА "Коник" сторінка 13

      Той, хто віддав своє життя за волю народу і самостійну Україну, в пам'яті українського народу - безсмертний.  Власною кров'ю і мученицькою смертю вони здобули наше право на волю і незалежність. Хто розбуджений, а хто й народжений хвилею національно-визволної боротьби Галицького краю, сміливо, а часто й одержимо несли хрест боротьби на нашу національну Голгофу, не відказуючи ні на що, як це часто роблять наші сучасники, платячи на цьому шляху нестерпними муками й найдорожчим - життям.Вони винесли на Голгофу обагрений власною кров'ю прапор національної незалежності. Нам і тим поколінням, що прийдуть за нами, їхня самопожертва буде незгасимим ідейним пам'ятником і дороговказом, як боротися за волю і незалежність. Вони будуть для багатьох поколінь прикладом мужності, стійкості і нескореності в боротьбі за УССД. У двобої з найстрашнішими ворогами - фашизмом і російським більшовизмом, у непорівняній меншості вийшли моральними переможцями. Кожний день віддаляє нас календарно від неповторної боротьби ОУН-УПА, а по своїй значимості в історії України він стає щораз то ближче до нас. Знайомлячись із геройською сторінкою боротьби ОУН-УПА, ми наповнюємо наші серця і розум незрозумілою для нас енергією жадоби повторитися в них, зберегти і примножити незнищимі історично притаманні українській нації вартості і якості. На прикладі долі борця за УССД в рядах УПА Коника ми можемо прослідкувати цю авангардну, монолітну, фанатичну силу, яка своїми геройськими чинами надала ідею боротьби за УССД непереможності. Степан Бандера вчив нас: "Ідеї перемагають, коли перемагають її носії". Саме такі, як "Коник" і йому подібні, неймовірно сильні духом, пожертвували собою, щоб дати волю іншим, нам.

     Знищуючи фізично, але нескорених духовно синів України - воїнів ОУН-УПА, російський більшовизм як би зірвав з наших національних просторів всі квіти, засіявши національне поле бур'яном і колюччям. Система відкритої і скритої самозреченості, доносів, а головне байдужості, запанувала над духом і волею нашого народу. Тому Україна ще і по сьогодні не має реальної державності в повному розумінні цього слова, а кантується по Європейських і світових просторах міжнародних відносин, як недолуга нація, яка, з однієї сторони, викликає захоплення й здивування, а з другої - настороженість і недовіру. Тому для нашого покоління повинно стати аксіомним завдання - відродити нашу національну високу моральність і цим хоч би якось віддячити пам'яті тим, що віддали життя за волю України.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13