Вступні завваги сторінка 2

   Ми вміли рясно засівати великі наші простори кістками героїв, поливаючи землю святою кров'ю. Як би то тільки свої простори, а скільки кісток і крові нашої пролито за чужі інтереси на чужих землях. Хто порахує, скільки квіту – нашої молоді полягло за інтереси австрійської та російської їмперії, польської корони та інших ворогів України. Це ми вміли робити з надлишком. А в своєму домі чи не вміємо, чи не хочемо зробити навіть те, що можна.
   Хто за нас збереже пам'ять мучеників-героїв за Українську Самостійну Соборну Державу? Хто згадає їх "незлим тихим словом", хоч би на самоті помолитися за них. Думка ця постійно терзала і терзає моє серце, бо у кожному галицькому селі є будинки, криївки, де були оточені енкаведистами повстанці УПА і, щоб не здатися живими, вбивали себе найчастіше останньою кулею чи гранатою.
   Якщо про діячів найвищої ланки національно-визвольної боротьби ОУН-УПА ще час від часу пишуть, проводять на їх пам'ять зустрічі, вшановують пам'ятниками, то героїв районової, повітової та окружної ланок майже не згадують, а якщо й згадують, то надто скупо, блідо. В нашому селі Буньковичі років шість-сім я почав майже поголовно опитувати селян про родину Босаків. Рідко, дуже рідко хто згадав, що була така родина і що гестапо постріляли батьків, а двох синів вбили енкаведисти. I все! Як загинули вони, ким були, ніхто не знає. Дальше, коли я почав збирати відомості про членів підпілля ОУН і вояцтва УПА на теренах колишнього повіту, виявилося, що лишень двоє людей знали, що Босак Іван був районовим, а пізніше повітовим провідником. Про те, що він був переведений окружним Стрийської округи, знала лише одна учасниця військових змагань– Кізима-Липецька Іванна.
   Ще гірша справа із Осипом Мащаком із села Смільниця, який був членом Крайового Проводу, автором "Молитви українського націоналіста". Про нього навіть ніхто не чув! Ось приблизний стан сьогоденної політичної свідомості наших краян. Саме тому я взявся дещо розвідати про національно-визвольну боротьбу в нашому краї, щоб хоча якось заповнити суцільні білі плями. Особливо ця біла пляма стосується керівників нижчої і середньої ланки нашої революції. Без них ми виглядаємо як людина без обличчя. Знаю, що в Угорщині є поставлений пам'ятник письменнику інкогніто, статуя без обличчя. І наш національно-визвольний рух під проводом ОУН і УПА без персоніфікації залишається штучно обезголовлений. Боротьба, муки і смерть їхня хай будуть для нащадків вічно палаючим смолоскипом, що не дасть згубитися нам на надто важких дорогах боротьби за волю і незалежність.
 

1 2 3 4