м. Хирів

 

 

 

ПОВСТАНСЬКИЙ МАРТИРОЛОГ

 

 

 

 Хирівський повіт був військово-політичною територією ОУН-УПА. Ніколи не співпадав із адміністративним поділом за німців чи то за більшевиків. В повіт  входив Хирівський район, який був окремою політично-адміністративною одиницею за більшовиків. В повіт входили також гірські села Старосамбірського і Турківського району, а саме: Виців, Галівка, Грозів, Лімна, Мшанець, Плоске, Потік, Соснівка, Хащів. Цей край населений бойками.

Входив у повіт також Устріцький район, який був відданий "старшим братом" полякам за умовами операції "Вісла". Район був населений лемками. Хоч і у невеликій кількості в деяких селах Хирівського району жили лемки. В боротьбі з ворогами ці народи не відчували між собою ніякої скутості чи, тим більше, відчуженості. Хоча й часто треба було добре прислухатися один до одного при розмові, бо була між ними суттєва різниця в мові та етнографічних особливостях.

Політична і військова боротьба наших народів із зайдами хіба що зближувала нас і робила наших предків свідомими того, що ми галичани і українці всеціло. Наші батьки і старші брати кров'ю своєю скріплювали це усвідомлення єдності нації. В Хирівському районі нема ні одного села, де хоч би один воїн УПА не залишив своє тіло і рясно скропив кров'ю землю лемків у часи рейдуючих відділів на Закерзоння. І зворотно, коли рештки сотень відтинків "Лемко" 26 і "Маківка" 24 перейшли кордон між Польщею і УРСР, на наших теренах лемки сильно посилили військові акції проти большевиків і майже всі загинули на землях бойків. І обом етнічним одиницям дорога наша земля. Ще за часів Австрії і Польщі, подорожуючи із вимог нужди за океан, і лемко і бойко перед виїздом лягав на рідну землю і тулився до неї, як дитина до матері, а устами припадав до землі, цілуючи її, як дитина материні груди. Наш клаптиковий край вузьких нивок, часто широких і високих меж приводив до того, що в час розлуки з ним в серцях його синів часто ніби обривався кусок серця, і цей шматок не приростав до нього, постійно болів, щемів, як тяжка рана. Бо велика була любов твоїх синів і дочок до тебе, мій краю химерної і незавидної долі.

 

                                                                                                             

Села Хирівського району:                      Села Устріцького району*:

 

м. Хирів                                                    м. Устріки Долішні

    Березів                                                     Бандрів

    Буньковичі                                                Береги

    Велика Сушиця                                         Бриликів

    Вовча                                                         Волиця

    Городовичі                                                Воцькова

    Заріччя                                                      Воцьківка

    Катино                                                       Вільшаниця

    Коростенко                                               Воля Мацькова

    Лібухова                                                    Вгерці

 (*) Примітка:  Села в мартиролозі Устріцького району, які входили до  Хирівського повіту.

    Лісковате                                                  Глинно

    Лопушанка                                                Гошів

    Лопушниця                                                Гошівчик

    Нанова                                                       Дзивинячий

    Поляна                                                       Занькова

    Рудавка                                                      Кузьмина

    Сливниця                                                   Лодина

    Слохиня                                                     Луг

    Стар'ява                                                     Ліщовате

    Смільниця                                                 Лобазів

    Стебник                                                     Лютовисько

    Смеречина                                                 Рівне

    Тарнавка                                                    Ропинка

    Терло                                                          Романова

                                                                        Середниця

                                                                        Стрв'яжик

                                                                        Тиха

                                                                        Устянова

                                                                        Чорна

                                                                        Юркова

                                                                        Ясень

Також згадані вище села Старосамбірського і Турківського районів.

 

 

Ось імена тих, яких вдалося відновити в пам'яті народу. Це ті, що не заплямували прапор боротьби українського народу зрадою, а дорогою поневір'янь, страждань, мук винесли  його на нашу національну Голгофу.

 

 

 

Беницька Євгенія,  дівоче - Крук, дочка Михайла і Михайлини (1921-1988). Член ОУН з часів польської окупації. Активний член “Просвіти” міста Хирова. В Організації займалася доставкою літератури і розвідкою. Пізніше працювала станичною в сітці Самбірської Округи. Станиця Округи знаходилася у власній хаті. В 1940 році арештована і за браком фактів звільнена.

Довідку склав Зенон Шандрович 16 вересня 1997 року.

Записано від Марії Грабіської, м. Трускавець і

Іванни Липецької, м. Хирів.

 

Галунка Іван,  (1910-1945). Член товариства "Січ" і “Просвіти”. Симпатик ОУН. Вбитий в селі Сливниця. 14 жовтня 1993 року останки перезахоронені в братській могилі у Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 24 лютого 1999 року.

Записано від Іванни Липецької, м. Хирів.

 

Гальо Михайлина,  дочка Дмитра і Ганни (1925-1956). Член ОУН з часів німецької окупації. Працювала у підпіллі зв'язковою. Рідна сестра курінного Перемишського куреня пполковника "Коника". Після того, як до рук НКВД потрапив другий брат Петро і суджений на 25 років таборів, почала переховуватися. За доносом сексотів зловлена в 1948 році в місті Самборі, де працювала в буфеті на залізничній станції. Суджена на 10 років таборів.

Покарання відбувала у Свердловській області на заготовці і сплаві лісу. Померла чи замордували в 1956 році, там і похоронена.

Довідку склав Зенон Шандрович 21 травня 2000 року.

Записано від Богдана Мазура, м. Хирів.

           

 

Михайлина Гальо після звільнення з табору, м. Коркіно 1958 р.

 

                    

 

 

Гальо Михайло,  син Дмитра і Ганни, "Коник" (1914 - 7.І.1946). Член ОУН. Активний учасник боротьби проти польської влади до приходу німців. У 1942 році вступив в УНС.

У "Чорному лісі" був чотовим чоти "Пташки" у курені "Гайдамаки". За активність, хоробрість і самоопанування призначений керівником сотні "Оленів" під зверхністю "Поля" - Федора Польового. Одночасно працював інструктором старшинської школи "Оленів" у званні сотника. Для зміцнення старшинських кадрів на Закерзонні був переведений на Перемишщину і призначений курінним Перемишського куреня. Розробив і керував військовою акцією здобуття "польського" містечка Бірча, де вбитий. Посмертно мав присвоєне військове звання пполковника.

Разом із двадцятьма двома іншими друзями закопаний поляками у глибокому рові в Бірчі, а зараз спочиває  в селі Пікуличі  в братській  могилі біля Перемишля.

Довідку склав Зенон Шандрович. Квітень 1993-1998 рр., м. Хирів,

Нижанковичі, Перемишль, Моршин, Київ.

Записано від Михайла Іванейко, Богдана Мазура, Розалії Гальо,

Михайла Петрівського, Василя Галаса - "Орлана", Ольги Турик –

"Малуші".

 

Гальо Остап,  син Івана і Ганни, "Крук" (1921-1945). Вступив у КВС командира "Горопка" в 1943 році. Початковий вишкіл пройшов у лісах села Тарнавка. Для вдосконалення знань висланий на навчання в село Недільна. Добираючись до вишколу, потрапив у засідку коло села Росохи і там був вбитий. Закопаний на березі ріки Стрв'яж міста Хирова.

Довідку склав Святослав Шандрович 20 березня 1997 року.

Записано від Розалії Гальо, Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

              

 

           Остап Гальо посередині, перед вступом в УПА.

 

Гальо Петро,  син  Дмитра і Ганни, "Соловій" (1920-1977). Вступив у КВС в 1944 році. Рідний брат відомого пполковника УПА "Коника". Робив спробу із друзями прорватися з боєм через польський кордон до брата. Спроба не вдалася. Повернувся на свої терени. В 1946 році, залишивши зброю у криївці, прийшов до будинку матері. Тут під час облави був спійманий. На допитах заперечував свою причетність до УПА, а Хирівське НКВД про брата не знало. Суджений на 25 років. Після повернення із таборів жив у Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 20 березня 1997 року.

Записано від Богдана Мазура, Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Гальо Розалія,  дочка Івана і Ганни (нар. 1919).

Заангажована в підпільну роботу зв'язковою ще за часів польської окупації між Хировом і Перемишщиною. Так працювала аж до 1945 року, коли в УПА був вбитий брат Остап, "Крук". Після пізнання його тіла була змушена переховуватися. Зловлена і заарештована в селі Воютичі Самбірського району, суджена на 10 років таборів. Покарання відбувала в Мордовії. Звільнена у 1956 році. З великими труднощами приписалася і почала жити в місті Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 21 травня 2000 року.

Записано від Надії Ткач, м. Хирів.

 

Глоговський Михайло, син Ілька і Катерини (1893-1973). Член Просвіти. Вступив в ОУН за німецької окупації. Працював підпільно зв'язковим. Займався відправкою підпільників на вишкіл.

Довідку склав Зенон Шандрович 20 березня 1998 року.

Записано від Степанії Потічної та Осипа Глоговського, м. Хирів.

 

Грабовська Марія,  дівоче - Крук,  дочка Михайла і Михайлини, "Рожа" (нар. 1924). Вчилася в Перемишській гімназії. В ОУН вступила у 1942 році. Працювала станичною міста Хирова. В СБ виконувала роботу розвідниці і одночасно була зв'язковою. Викрита гестапо, попереджена Організацією, виїхала з Хирова в Трускавець. В 1945 році легалізувалася. Жила в Сколе, Славську, Трускавці, працюючи для Організації і УПА розвідницею і зв'язковою.

Довідку склав Зенон Шандрович 16 вересня 1996 року.

Записано від Марії Грабовської, м. Трускавець, і

Іванни Липецької, м. Хирів.

 

Гринишин Микола,  син Григорія і Пелагеї, "Карпо" (1913-1983). Народився в селі Сіракізці біля Нижанкович, оженився і жив у селі Молодовичі, а останні 15 років свого життя жив у місті Хирові. Закінчив Перемишську гімназію. Член ОУН з часів польської окупації. За активну боротьбу проти польської окупації кілька разів арештований польською поліцією.

Як прикриття для підпільної діяльності за німецької окупації використовував роботу в Допомоговому комітеті в місті Бірча. Входив у керівну структуру ОУН на Перемишщині. За московської окупації працював референтом ідеології ОУН-УПА на Перемишщині.

Зловлений в криївці у селі Новосілки в 1945 році. Допити проводилися в Мостиськах, а суджений був у Львові на 15 років таборів і 5 років позбавлення політичних прав.

Покарання відбував у Тайшеті, а пізніше на Колимі. Звільнений у 1955 році, а на Україні поселився жити вкінці шістдесятих.

Довідку склав Зенон Шандрович 21 травня 2000 року.

Записано від Євгенії Гринишин, м. Хирів.

 

Едлінський Михайло,  син Василя і Леонтини, "Ярема" (1921-1946). Член ОУН. Спочатку підпільник, а пізніше повстанець УПА. Вступив в УНС у 1942 році під час німецької окупації. При УПА був районовим боївки СБ. В бою з енкеведистами загинув у криївці із двома іншими друзями на околицях Хирова.

14 жовтня 1993 року останки перезахоронені в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Святослав Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від Ореста Едлінського, м. Хирів.

 

              

 

Перший зліва Володимир Липецький.

 

  

Перший справа Михайло Єдлінський.

 

Другий справа підпільник з м. Хирова Осип Пащак.

 

 

 

Зубальський Теофіл,  син Івана і Катерини, "Сурма", "Калинич" (нар. 1924). Симпатик ОУН. Закінчив Перемишську хімічну школу. Вчився у Ярославській гімназії. З чотою Сагайдачного пройшов вишкіл у селі  Ґалівка. В сотні "Осипа" спрямований для вишколу на Буковий Берд. Звідти з куренем Ренарейдував аж у Землянські ліси (між Сколе і Долиною). З Землянських лісів вже  в курені "Євгена" пішли на Перемишщину. В час цього рейду брав участь в акції на Сколе. Пізніше спрямований в один із кущів СКВ Хирівського повіту ОУН-УПА. Пограничниками в грудні 1946 року висліджені з друзями в криївці. Важко поранений потрапив у полон. Суджений на 25 років сибірських таборів. Тепер проживає у Львові.

Довідку склав Зенон Шандрович в липні 1999 року.

Записано від Ярослава Галевича, м. Хирів, і

Теофіла Зубальського, м. Львів.


Іванейко Володимир,  син Михайла і Катерини, "Яструб" (1924-1946). Вступив у СКВ навесні 1944 року, втікнувши з Баундісту. Вишкіл пройшов у лісах села Тарнавка. В грудні 1946 року криївку вислідили. В криївці поранений, а потім розірваний гранатою.

Закопаний на березі річки Стрв'яж міста Хирова. 14 жовтня 1993 року останки перезахоронені в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Зенон Шандрович 20 березня 1997 року.

Записано від Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Іванейко Володимир,  син Михайла і Марії, "Дуб" (нар. 1921). Вступив у СКВ в 1944 році. Вишкіл пройшов у селі Тарнавка. Служив при боївці СБ. У селі Смеречина поранений в бою  районною облавою енкеведистів, міліції, партійного і комсомольського активу. Без свідомості взятий у полон, суджений на 25 років. Покарання відбував у Магадані. Із табору повернувся в 1956 році і знову заарештований Хирівським НКВД. Суджений на один рік за те, що, коли служив при СБ, виконував вироки над

сексотами, що йому було ніби то доведено трьома свідками. Після повернення із тюрми оженився в Криму, де й помер.

Довідку склав Зенон Шандрович 25 січня 1997 року.

Записано від Андрія Пертака та Ярослава Галевича,  м. Хирів.

 

Іванейко Марія - дівоче, Матійків - післяшлюбне,  дочка Осипа і Розалії (нар. 1923). В Юнацтво ОУН вступила в 1944 році. Закінчивши  Хирівську семирічну школу, вчилася в Перемишській торговій школі. Працювала зв'язковою і розвідницею. Вела спостереження за рухом поїздів, військом  і  громадянами, які цікавили Організацію.

Коли працювала в Хирівській пошті на комутаторі, прослуховувала всі розмови, що стосувалися НКВД, міліції, райкому партії, райвиконкому та інших організацій. Відомості передавала Іванейкові Михайлу - "Запорожцю". Заарештована засідкою енкеведистів на хуторі Давниця, коли поверталася із завдання з села Вовча. Суджена на 10 років таборів.Живе в Стрию, вийшовши в Сибірі заміж за колишнього повітового референта пропаганди Стрийщини.

Довідку склав Святослав Шандрович 18 лютого 1998 року.

Записано від Марії Іванейко-Матійків, м. Стрий.


Іванейко Михайло,  син Михайла і Катерини, "Богун", "Запорожець" (1912-2001). Член ОУН з 1935 року. Член "Лугу". Брав активну участь у боротьбі з польською владою: поширення листівок, бойкот польських товарів, виборів, організація походів на братську могилу воякам УГА в Хирові.

У  СКВ командира "Горопка" вступив у 1943 році. Був інструктором при вишколі в селі Тарнавка. З 1944 року - районовий СБ. З 1946 року - командир боївки - 12 чоловік. Криївку енкеведисти вислідили в грудні 1946 року. Прийняли бій, трьох друзів було вбито, в тому числі і рідного брата.

Його і ще одного повстанця було контужено гранатами і без свідомості взято в полон. Суджений на 25 років. Після повернення із таборів жив в місті Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 13 січня 1997 року.

Записано від Остапа Петрівського, м. Хирів.

 

       

 

Посада Хирівська, “Просвіта”, 1930 р.

 

В останньому ряді  стоять:  другий зліва Василь Сенчишин -Сокіл”,

 

  

четвертий Іван Сенчишин – “Соколенко”, пятий Михайло Іванейко –

 

Запорожець”, “Богун”, сьомий Андрій Пертак – Орел”.

 

 

 

Іванейко Осип,  син Миколая, "Чорний" (1916-1947). Вступив у СКВ в 1944 році. Вишкіл пройшов у селі Поляна Хирівська. Загинув між селами Поляна і Березів у бою з енкеведистами та пограничниками. Закопаний на березі ріки Стрв'яж міста Хирова. Останки перезахоронені 14 жовтня 1993 року в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Святослав Шандрович 20 червня 1993 року.

Записано від Єви Іванейко, Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Іванейко Роман,  син Михайла, "Роман" (1923-1949). Вступив в СКВ у 1944 році. Вишкіл пройшов у лісах села Тарнавка. Брав участь у допомоговій службі УПА. Загинув у криївці села Муроване. Криївку енкеведисти закидали гранатами. Труп забрали у Старий Самбір. Перезахоронений у братській могилі міста Старий Самбір.

Довідку склав Зенон Шандрович 20 червня 1997 року.

Записано від Остапа Петрівського, м. Хирів і

Степана Кінаша, с. Березів.

 

Клипак Володимир,  син Осипа і Антоніни (нар. 1922). Член ОУН. У 1942 році забраний в Німеччину як остарбайтер. З Німеччини втік і в 1944 році вступив в УПА в сотню "Бурого". В сотні був основним механіком  ремонту зброї і повстанського спорядження. Ранений в бою з енкеведистами за Старим Самбором і залишений повстанцями у свідомого селянина для лікування. Виявлений большевиками, арештований і суджений у 1945 році на 25 років сибірських таборів. Покарання відбував у Воркуті. Після звільнення оженився там з німкенею, а пізніше оселився жити в Фергані, бо на Україну не пускали. Аж в 1994 році вертається до батьківської хати, а в 1998 році виїжджає з жінкою в Німеччину.

Довідку склав Зенон Шандрович 7 квітня 2000 року.

Записано від Марії Курівчак, м. Хирів.

 

Кухта Володимир,  син Михайла і Марії, "Соловейко" (1921-1946). Член ОУН. Вступив в УНС у 1943 році. В бою із енкеведистами у селі Сливниця важко поранений і взятий в полон. Трохи підлікувавши, енкеведисти по-звірячому замордували його в катівні НКВД міста Хирова.

Закопаний в місті Хирові на березі річки Стрв'яж. 14 жовтня 1993 року останки перезахоронені в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Зенон Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від Омеляна Сабари, м. Хирів.

 

                 

 

Брати Кухти: Володимир – Соловейко”, Іван – Академік”,

 

Мирослав – Дужий”, Ярослав – Лютий”.

 

 

 

Кухта Іван,  син Михайла і Марії, "Академік" (1925-1946). Вступив у кущ "Горопка" в 1942 році. Був переведений в сотню "Ластівки", з якою пішов рейдом на Закерзоння. Переходячи кордон у зворотному напрямку, був поранений. Друзі донесли його до села Лопушниці на лікування. Там, оточений в хаті, прийняв бій. Хату енкеведисти підпалили, де згорів.

Довідку склав Зенон Шандрович 12 січня 1997 року.

Записано від Іванни Липецької, м. Хирів.

 

Кухта Мирослав,  син Михайла і Марії, "Дужий" (1923 - 1945). Член ОУН. За німецької окупації працював підпільно. В УНС вступив у 1942 році. Служив при СБ. Загинув у бою із енкеведистами і пограничниками в селі Росохи. Там же і похоронений. Останки перезахоронені в братській могилі села Росохи.

Довідку склав Зенон Шандрович 12 січня 1997 року.

Записано від Ганни Яворської, с. Росохи, і

Марії Терлецької, с. Лібухова.

 

Кухта Ярослав,  син Михайла і Марії, "Лютий" (1918-6.І.1945). Член ОУН. За німецької окупації працював підпільно на легальному становищі. Вступив у УНС в 1942 році, служив у службі безпеки. В бою з енкеведистами був вбитий в селі Тарнавка, де й похоронений біля каплички.

Довідку склав Зенон Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від Омеляна Сабари, м. Хирів.

 

Лесик Іван,  син Михайла і Ганни, "Степовик" (нар. 1921). Вступив в УНС за німецької окупації в 1943 році. Згодом служив у сотні "Нечая" - "Бурого". Брав участь в охороні учасників Першого Великого Збору УГВР на лісничівці в селі Сприня. Учасник рейдів куреня "Рена". Невідомо, коли і де загинув.

Довідку склав Зенон Шандрович 25 липня 1997 року.

Записано від Дмитра Сокола, м. Добромиль.

 

Липецький Володимир,  син Івана і Марії, "Вовк" (1914-1946). Член ОУН. За німецької окупації працював підпільником на легальному становищі, а в 1944 році з приходом російських військ пішов в УПА.

Був вбитий засідкою НКВД на околиці міста Хирова. Коло колишнього будинку міліції труп прив'язали колючим дротом до дерева для пізнання. Через кілька днів закопали на березі ріки Стрв'яж.

14 жовтня 1993 року останки перезахоронені в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Зенон Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від Ореста Едлінського, м. Хирів.

 

Липецька Іванна,  дівоче - Кізима, дочка Михайла і Ганни, "Ялинка", "Мстислава" (нар 17.І.1925). У підпілля вступила за пропозицією повітового провідника ОУН Босака Івана - "Ореста" в 1941 році. Член ОУН. У 1942 році призначена повітовою референткою фінансів і заготівлі медикаментів при чоловічій сітці повіту. Працювала легально секретарем Допомогового комітету за німців. Постачала підпільників, членів УНС різними документами. З 15 лютого 1944 року пішла на нелегальне становище.

Була учасницею рейдів куреня "Рена" із Старосамбірщини на Засяння, а із Засяння - на Сколівщину. 8.ІІІ.1945 року в селі Мшанець несвідомою

селянкою видана в руки НКВД. Суджена на вісімнадцять років. Покарання відбувала у Воркуті і Мордовії. Тепер живе в Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 7 квітня 1996 року.

Записано від Іванни Липецької, м. Хирів.

 

Пащак Осип,  син Івана і Павліни (1924-1972). Член ОУН, підпільник. Працював зв'язковим. Суджений 1945 року на 10 років. Покарання відбув повністю. Повернувся із таборів у 1955 році і жив у Хирові.

Довідку склав Зенон Шандрович 7 лютого 1997 року.

Записано від Богдана Пащака, м. Хирів.

 

Пертак Андрій,  син Івана і Катерини, "Орел" (1911-1990). Член ОУН з 1932 року. Виконував великий обсяг роботи у “Просвіті”. Як член ОУН займався перевезенням і доставкою політичної літератури, переводив членів Організації через кордон. У листопаді 1940 року був арештований і за браком доказів звільнений.

У 1943 році пішов в УНС після викриття його гестапо як члена ОУН. Вишкіл проходив у селі Недільна. В боях із німцями поранений.

Довідку склав Зенон Шандрович 18 жовтня 1997 року.

Записано від Марії Прокопець, м. Добромиль.

 

Сенчишин Василь,  син Михайла, "Сокіл" (1924-1945).  Боївка в складі 6 чоловік випадково натрапила на пограничників, які гналися з міста Добромиля за карним злочинцем, який втік із тюрми. П'ять друзів із боєм відступили в ліс під селом Вовча, "Сокіл" був вбитий. Труп забрали в місто Добромиль.

Довідку склав Святослав Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від командира цієї боївки Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Сенчишин Володимир,  син Михайла (1924-1952). Вступив у КВС в 1944 році. Вишкіл пройшов в селі Поляна Хирівська. Вбитий у криївці міста Хирова. Перед смертю повстанці знищили запаси їжі, одягу, взуття та зброю. Закопаний на березі ріки Стрв'яж у Хирові. Останки перезахоронені 14 жовтня 1993 року в братській могилі міста Хирова.

Довідку склав Святослав Шандрович 20 червня 1997 року.

Записано від Ярослава Галевича, Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Сенчишин Іван,  син Івана і Ганни, "Соколенко" (1920-1949). В УПА вступив у 1943 році. Вишкіл проходив у селі Недільна. Інспектував місцеві вишколи Хирівського повіту.

Займав посаду надрайонового СБ. У 1945 році в бою з енкеведистами поранений. У 1949 році, в квітні місяці, поранений знову в ногу, а в травні, не вилікувавши ноги, в селі Конів був оточений енкеведистами в хаті. Встиг із хати вискочити і втікати в ліс, відстрілюючись. Недалеко від лісу його наздогнали і вбили. Труп забрали в місто Добромиль і там закопали.

Довідку склав Зенон Шандрович 18 жовтня 1997 року.

Записано від Марії Прокопець, м. Добромиль, Івана Сича, с. Конів.

 

Сенчишин Осип,  син Михайла (1914-1945). Вступив у СКВ командира "Горопка" в 1943 році. Вишкіл пройшов у лісах села Тарнавка. Працював у постачанні та охороні теренів контрольованими відділами УПА. Переведений із куща в один із таких відділів. У бою з енкеведистами і пограничниками вбитий на терені між селами Росохи і Нанова.

Довідку склав Святослав Шандрович 6 листопада 1996 року.

Записано від Ярослава Галевича та Михайла Іванейка, м. Хирів.

 

Терлецький Ярослав,  син Миколая і Ганни (1921-1947). Член ОУН з часів німецької окупації. В 1942 році вступив у Дивізію. Після бою під Бродами з Дивізії втік і поступив в УПА десь в районі Устрік Долішніх. Постійно воював на Закерзонні, там і загинув в бою з ВП (військом польським) біля Ліська.

Де похоронений, невідомо.

Довідку склав Зенон Шандрович 24 серпня 2000 року.

Записано від Богдана і Романа Терлецьких, м. Хирів.

 

Чуквінська Марта,  дочка Івана і Марії (1925-1979). Член ОУН з часів німецької окупації. Виконувала роботу зв'язкової та розвідниці. Переведена на Старосамбірщину. Працювала в дитячому садку вихователькою. Арештована за доносом сексотів у 1946 році і суджена на 10 років сибірських таборів. Покарання відбувала в Караганді. Звільнена в 1956 році і поселилася жити в місті Самборі.

Довідку склав Зенон Шандрович  21 травня 2000 року.

Записано від Антона Чуквінського і Іванни Кізими-Липецької, м. Хирів.

 

   

 

Чуквінська Марта після сибірських таборів, 1959 р.

 

Щитинський Тарас,  син Романа і Христини, "Чорний" (1928 -21.ХІ.1946). Член Юнацтва ОУН. Вчився в торговій школі міста Добромиля. Працював на легальному становищі зв'язковим. Вступив в УПА в 1945 році. Діяв на теренах Старосамбірського повіту. Був в охороні "Підгірного". В зазначений вище день три охоронці і "Підгірний" в місячну ніч підійшли до хати селянина із села Засадок Івана Ропи. Там були оточені енкеведистами. "Підгірний" і "Чорний" в бою загинули, а два інші повстанці втекли через діру в стрісі хати. Повстанець "Бич" викрав тіла вбитих і захоронив на горі коло села Стара Сіль.

Довідку склав Зенон Шандрович 21 лютого 1999 року.

Записано від Адама Гащишина, с. Стрільбичі.