Пізнаймо себе сторінка 10

   Крім згаданих вище способів нищення України і українців особливої уваги вартує скромне вияснення, якщо можна так виразитися, питання лінгвоциду, який найбільше загрожував і загрожує українській нації, бо давно відомо, що із знищенням мови гине і народ, нація. Росія у всі часи вела свідоме, цілеспрямоване нищення української мови підступно, погордою, лицемірно і нахабно. Нищення мови вважала основним завданням, а фізичне винищення українців вважають лише питанням часу. Ось деякі законодавства Росії про заборону української мови:

1. 1690 рік. Московський Собор засудив "киевския новыя книги и проклятство, анафему, на точию сугубо и трегубо, но и многогубо".
2. 1720 рік. Указ Петра І про заборону друкування в Малоросії будь-якої книги на українській мові.
3. 1753 рік. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
4. 1769 рік. Заборона Синоду на друкування і використання "Букваря".
5. 1784 рік. Повне викладання в Києво-Могилянській академії російською мовою.
6. 1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про повну заборону друкувати на Україні українською мовою.
7. 1864 рік. Переведення навчання в українських школах лише російською мовою.
8. 1876 рік. Еймський таємний указ про заборону ввозу в Росію книжок, надрукованих українською мовою.
9. 1881 рік. Заборона викладання у народних школах і виголошення промов у церкві українською мовою.
10. 1884 рік. Заборона українських театральних вистав.
11. 1892 рік. Заборона перекладати твори з російської мови на українську.
12. 1908 рік. Указ Сенату Російської імперії про шкідливість культурологічної діяльності українців, "що... може викликати наслідки, що загрожують спокоєві і безпеці".

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21