Пізнаймо себе сторінка 11

   Таких горе-указів було багато більше. Навіть за радянського "процвітання" було видано різних обмежень на українську мову більше десяти. Політика горе-"двуязичія" та всякого "зливання" мов привело до походження таких "шедеврів" "двуязичія":

Говорила баба дєду:
Ти купи мінє "Побєду",
Я поєду к Бєлодєду.
Хай він дасть мінє отвєт:
Є в нас мова ілі нєт?

   Насильно вводилися в українську мову російські слова, а в українсько-російських словниках подавали переклад російських слів на російські ж. В народі сміялися, жартуючи, оскільки українська мова малоросійська, то її робили більш російською. Всі слова, що мали національно-символічний зміст: "рідна мова", "українська нація", "Україна", "Київська Русь", "козак", "Запорізька Січ", "русифікація", "асиміляція", "денаціоналізація", "москаль" і інші не вживалися в пресі, літературі, театрі, кіно, радіо, телебаченні. Ще в 30-тих роках були ліквідовані всі українські школи, спеціальні середні та вищі навчальні заклади на Кубані, в Сибірі, на Далекому Сході і інших районах. Так російський "брат" розчиняв Україну в своїй свідомості і навіть не бачив у цьому хоч би якоїсь несправедливості. І так чинять і тепер вже у незалежній Україні. В Криму не існує українських шкіл, а там не менше сімсот тисяч чоловік українців. Обов'язковим предметом навчання є лише російська мова, а українська вивчається "за бажанням". Крим перетворився не в край "разных народов", а сугубо російську провінцію.
   Згадані вище закони, укази, постанови і інше видавалися не тільки в Росії, але й в Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Румунії - суцільний прес, а ми вижили.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21