Пізнаймо себе сторінка 12

   Тому не плекаймо ніяких ілюзій по відношенню до російської нації і держави. Тверезо оцінивши минуле і сучасне, чітко бачимо, що Україна і Росія - антиподи, протилежності, ми завжди стояли на різних полюсах з погляду тих засад, на яких будувалися наші ментальності. Україна і українці з найдавніших віків будувалися на традиціях глибокої моральності, духовності, високих етичних норм в стосунках між собою і інородців у всіх сферах людської діяльності. Інтелект співпрацював на рівній основі з душею і духом в такій мірі, щоб не дати серцю волю, яке б "завело в неволю". Але моральність, духовність завжди стояли вище інтелекту, бо завжди спонукали до лету, піднесення, мрії, які є силою розвитку. Розум завжди був прив'язаний до земного і притягав до земного життя. Тому нам завжди були властиві доброта і лагідність, любов і милосердя, поступливість і терпеливість. Часто нам це заважало для ствердження нас у будівництві держави, але Господь давав нам стійкість, і ми зберегли себе не тільки як народ, але й як нація. "Мучилися, каралися, але не каялися". Ми навіть в таких умовах залишалися живими, бо спрацьовувала духовна і генетична сила. Наставав час і оживала національна ідея і, на диво - "воскресала Україна", як птах Фенікс, відроджувалася з попелу. Господня рука відроджувала нас для місіанства. Бо як інакше міг би вижити протягом віків в таких жахітливих пресових умовах народ?
   Чужі народи, а особливо росіяни, завжди висловлювали думку, що українська пісня викликає в них велике розслаблення серця, милий щем серця і сльози на очах. Бо ми самі добре знаємо, що гарній українській пісні обов'язково мусили акомпонувати дзвін кайданів, скрегіт замків і засувів у тюремних камерах, свист нагайок і канчуків. Навіть у найновітнішій історії ми, українці, дуже дорого платимо за нашу пісню: Білозір, Івасюк, Стус, Литвин... А пісні козаків, гайдамаків, усусусів, повстанців УПА, де так переливається туга і любов за Краєм, милою родиною з мукою і терпінням на чужині, або на своїй - чужій землі.
   Майже живими закопані під сніг воїни УПА на кілька місяців, у темноті, сирій і холодній криївці, з недоїданням, брудом, скусані паразитами, терпіли і мучилися, лиш би не здатися, бути розчинутими, поглинутими московсько-большевицькою сатаною, а зберегти нашу, українську унікальну ментальність. А як тільки здобули незалежність і постало питання про ядерну потугу, яка хіба що поступалася по силі двом державам світу, український уряд підсвідомо, інтуїтивно відчув, що вона нам не потрібна і віддав її. А з якою жадобою російський хижак накинувся на ту мілітарну стерв'ятину! І тут нас росіяни обдурили, використали і сміються, не розуміючи своєї глупоти. Бо народ і тепер ще переконаний, що коли Бог хоче покарати людину чи людей - відбере їм розум.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21