Пізнаймо себе сторінка 18

   А тепер ніби в концентрованому способі зроблю підсумки сказаного вище, або хай це буде данина староримському прислів'ю: "Повторення - мати навчання". В психології російської нації , в розвинутому російському дусі, в ідеології, а головне, в державотворенні чітко проглядаються всі складові їх творення, або іпостасі російської ідеї.
   Угро-фінська напівдикість і дикість з її темрявою, відсталістю, брудом, безгосподарністю, лінивством. На сучасну пору це дещо змінилося, але погляньмо в "русскую глубинку", де будинки обшарпані, обірвані, без огорожі, а найрізноманітніші бур'яни вище росту людини. На подвір'ї купи дров, одні вже напівзогнилі, а інші мохом вкрилися, бо ріжуть і колять дрова тільки тоді, коли потрібно палити. Навіть біля хати, за їхніми висловами, "нужніка" немає, а ходять під дикоростуче дерево, кущ, бо навколо хати немає яблунь, груш і інше.
   Добре пам'ятаю таку бувальщину із 1939 року. Після "золотого вересня", "визволивши" нас, в Хирові, де була велика їзуїтська школа, в якій вчилися юнаки знатних європейських родів, а навіть із США, помістили велику військову частину. Місця для офіцерів там не вистачало і тому їх поселяли жити у приватні будинки. Наша хата була десь в кілометрі від приміщення військової частини в селі Буньковичі. В багатьох хатах були поселені офіцерські родини. В нашій хаті жила молода пара, а по сусідству родина вже мала дво- чи трирічну дитину. Якось наша офіцерша пішла в Хирів і зробила в жида якусь покупку, й запросила до себе свою подружку і говорить: "Смотрі, Катя, какоє хорошенькоє платіце я сєбє купіла". Одягнула на себе і красується. А подружка їй каже: "К етому платіцу надо обязатєльно купіть рємєшок". Мама з сестрою, як в нас називали цьоця, переглянулися між собою, але воліли краще замовчати. Через кілька днів уже Катя пішла в Хирів і, йдучи повз нашу хату, зайшла до подруги і каже: "Смотрі, Маша, какую я себє купіла хорошенькую кастрюлю!" - витягаючи з торби нічний горщик і хвалиться: "Главноє, што імєєт кришку і хорошую ручку". Цьоця не витримала і засміялася. Вони трошки розгубилися, а потім спитали, чому цьоця сміється. Та їм все пояснила про "кастрюлю" та "платіце", а "платіце" було нічною сорочкою. Тепер вони б мене викликали на дуель за образу. А це була істинна правда. Ще в 60-70 роках при відповідній потребі наші родичі розповідали знайомим про цю бувальщину і їх "цивілізацію". Та коли, де і хто із них привселюдно визнав животворчий вплив Західної цивілізації на себе? "Всьо наше русскоє": Кибальчич, Ціолковський, Корольов, Сахаров, сотні і тисячі поетів, письменників, композиторів, живописців, вчених найрізноманітніших наук за їхніми словами не вихідці з інших народів, які фундували їхній Геній, а "всьо русскоє".

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21