"Пішов у ніч, в сніги - і навіки ..." сторінка 1

   Людська природа така слаба, що створити щось із нічого не може. Також не може виховати, не виховуючи; а та, що виховує, має в підсумку те, що виховувала. Недарма в народі панують такі сентенції: "Яка хата - такий тин, який батько - такий син" або "Яблуко від яблуні далеко не покотиться" і т.п. Це як правило. Хоч бувають і винятки: "В сім'ї не без виродка".
   Підтвердження цих істин я знайшов при підготовці життєпису референта пропаганди Хирівського повіту Паращака Михайла "Буйтура" із села Мшанця. Його коротке фанатично віддане життя для України подібне на яскравий метеорит на небі. Все він віддав для волі України, а вчився того найперше в рідному домашньому середовищі.
   Народився Михайло 17 липня 1922 року в родині одного з найзаможніших газд із навколишніх сіл. Був дуже спокійним хлопчиком. Майже від самого народження його не було чути ні в колисці, ні на постелі чи в руках. А коли навчився сміятися, часто сміявся. Завжди був тихим і врівноваженим. Таким Михайла запам'ятали рідні на все життя.
   Визнаним патріархом роду і всього села був дід Михайло. Ще за Австрії навчився гарно писати і читати, за що був обраний громадським писарем. Домашні інколи дорікали йому, що хата через нього не закривається, бо йшли до нього селяни не тільки з їхнього села, але й з навколишніх і далеких сіл. Приходили за порадою; хто писати чи прочитати листа, чи, може, якийсь офіційний папір. Дід мав також гарний гучний голос, і прадід послав сина вчитися на дяка в Перемиську дяківську школу. Після її закінчення працював дяком у сільській церкві. Користувався в селі великою повагою і пошаною. Неодноразово дід Михайло із синами Федором та Іваном спостерігали з потаємною гордістю за стадом худоби і овець, що виходило чи входило в обійстя. Господарка була велика, але й видатки не менші. Син Іван мав більше серця до землі та худоби, а Федір дуже любив читати. То коли закінчив сільську шестирічну школу, тато післав сина у Перемиську гімназію, яку закінчив успішно. І дальше його тягнуло сильно до науки, і батько посилає сина вчитися у Римську семінарію, яку успішно закінчив після Першої світової війни. Закінчивши духовну семінарію, почав працювати священиком у селі Головецько. Ця наука коштувала дідові Михайлові великі гроші.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11